- Укр
- Англ
Усик Владислав Сергійович (Кіпіш)
29 травня 1996 – 15 липня 2023Полтавська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Владислав Усик (позивний Кіпіш) загинув 15 липня 2023 р. біля с. Залізнянське на Донеччині. Розвідувально-штурмова група, у складі якої він був, потрапила під ворожий обстріл з використанням стрілецької зброї та гранат Ф-1. Поранення бійця виявилися смертельними. Йому було 27 років. Владислав народився у с. Покровська Багачка на Полтавщині. Здобув освіту за спеціальністю «Металорізальні верстати та робототехнічні комплекси» у Полтавському політехнічному коледжі. Потім переїхав на Черкащину та оселився у с. Придніпровське. Працював на агропідприємстві СТОВ «Придніпровське», обіймав посаду інженера з трудомістких процесів. У вільний час любив рибалити, мав багато трофеїв. У 2016 р. був призваний на строкову військову службу. Після демобілізації уклав контракт із ЗСУ і брав участь в АТО / ООС. Із початком повномасштабного вторгнення Владислав повернувся до війська та став на захист України. Воював у лавах 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Був розвідником-штурмовиком. «Брат для мене був і лишається найкращим. Ми були наче дві половинки одного цілого яблучка. Надійний, люблячий, щирий, сміливий — це якості мого брата. Для мене він був найкращим сонечком, яке зайшло навіки у той теплий та сонячний літній ранок», — розповіла старша сестра полеглого воїна. Поховали героя у с. Придніпровське Черкаської області. У Владислава залишилися сестра Оксана, дружина Катерина та син Максим.Платформа пам'яті 'Меморіал'