Скворцов Владислав Юрійович (Скворець)
29 липня 1996 – 20 квітня 2022Дніпропетровська обл. – Харківська обл.
Орден «Золота Зірка»

Biography
Скворцов Владислав Юрійович народився 29 липня 1996 р. у с. Левенцівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Через рік сім'я Владислава переїхала до м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро). У 2002 р. вступив до 1-го класу спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 9 з поглибленим вивченням англійської мови. Після закінчення 11 класів у 2013 р. вступив на факультет суспільних наук та міжнародних відносин Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. У 2017 р. Владислав закінчив університет і отримав базову вищу освіту за спеціальністю «Політологія». У 2019 р. здобув ступінь магістра у тому ж навчальному закладі. Крім цивільної освіти, у 2017 р. Владислав закінчив військову кафедру Дніпропетровського вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (нині Дніпровська політехніка) за фахом підготовки офіцерів запасу Збройних сил України за спеціальністю «Командир механізованого взводу». Після проходження військової підготовки, навчального табірного збору і складання іспитів отримав військове звання «Молодший лейтенант» запасу. У 2017 р. пройшов курс тактичної медицини. Влітку 2020 р. успішно пройшов «Базовий курс військового снайпера» та «Курс із безпеки знешкодження саморобних вибухових пристроїв». У 2014 р., коли ще був неповнолітнім, прийшов у військкомат записатись до АТО, проте не підійшов за віком. Але Владислав не зупинився та самотужки поїхав у м. Київ, де знайшов організацію, яка готувала юнаків до добровольчих загонів. Після підготовки потрапив до добровольчого загону «Шахтарськ», в якому, прослуживши до кінця 2014 р., набув свій перший військовий досвід. У 2018 р. Владислав знову пішов добровольцем у 2-гу сотню 8-го батальйону Української добровольчої армії, яка на той час брала участь в боях у Широкиному та Водяному. Юнак весь час мріяв про військову кар’єру і після проходження служби в добровольчому батальйоні вирішив вступити до лав ЗСУ. 24 жовтня 2019 р. був призваний у ЗСУ як офіцер запасу і направлений на 3 місяці на курси перепідготовки до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації у м. Київ. Закінчивши курс перепідготовки, Владислав був направлений до 74-го окремого розвідувального батальйону, де обійняв посаду начальника зв’язку взводу. У цей період брав участь у бойових діях у Донецькій та Луганській областях. У 2022 р. із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну Владислав Скворцов у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» зустрічав ворога на Сумщині, у м. Охтирка. Брав участь у звільненні м. Тростянець. Після того одразу був переправлений на Ізюмський напрямок, де загинув 20 квітня 2022 р. Поховали бійця з військовими почестями 27 квітня 2022 р. на Краснопільському цвинтарі у Дніпропетровській області.Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Старший лейтенант Владислав Скворцов, позивний Скворец, загинув 20 квітня 2022 року в бою з окупантами в районі села Нова Дмитрівка Ізюмського району Харківщини. Офіцер не встиг сховатися під час обстрілу та отримав смертельні поранення. Йому тепер назавжди 25. Владислав народився в селі Левенцівка Дніпропетровської області. Через рік переїхав з родиною до міста Дніпра. Навчався в школі №9. У 2019 році здобув ступінь магістра з політології у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Також закінчив військову кафедру Національного гірничого університету за спеціальністю командира механізованого взводу. Любив спорт, займався футболом, пауерліфтингом, здобув звання КМС. Захоплювався історією, патріотичним розвитком молоді. Любив читати та проводити час із сім’єю. У 2014 році, ще не досягнувши повноліття, хлопець хотів воювати в АТО, але його не взяли через вік. Тому він вирушив до Києва, де пройшов підготовку. Врешті приєднався до добровольчого батальйону «Шахтарськ» і потрапив на війну. Згодом повернувся додому. Деякий час працював у комунальному підприємстві «Патріот». У 2018-му Владислав приєднався до лав УДА і знову поїхав на фронт на територію ООС. Він мріяв про військову кар’єру, тому потім вирішив приєднатися до Збройних Сил України. У 2019 року мобілізувався як офіцер запасу. Після курсів його направили до 74-го окремого розвідувального батальйону. Там він обіймав посаду начальника зв’язку взводу. У 2020-му офіцер перевівся до Соборного РТЦК та СП на посаду старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу. А через рік Владислав очолив взвод у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». З початком повномасштабного вторгнення перебував разом із своєю бригадою на передовій Сумщини. Тоді він вже командував ротою. Втримавши удар окупантів, вони згодом перейшли у наступ та відбили Тростянець. Після цього підрозділ вирушив на Ізюмський напрямок Харківщини, де офіцер прийняв свій останній бій. Посмертно Скворцову Владиславу Юрійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Владислав – неймовірно сильна духом людина з відчуттям прекрасного. Якщо із професійного боку, то цитую свого чоловіка: «офіцер – це еліта». Так він і ставився до всього в житті, до чого прикладав руку. Якщо щось робив, то зі смаком і повною віддачею. Я дуже цінувала його справедливість, чесність, особливе ставлення до сімейних цінностей, людяність і розум. Таких, як він, я ніколи не зустрічала», – розповіла його дружина Єлизавета. Поховали офіцера на Краснопільському кладовищі в місті Дніпрі. У Владислава залишилися батьки, сестра, брат, дружина, донька 2021 р.н.Платформа пам'яті 'Меморіал'