Черних Владислава Валентинівна (Аїда)

Аеророзвідниця Владислава Черних, позивний Аїда, загинула 28 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Захисниці було 28 років. Владислава родом з Харкова. У 2017 році закінчила з відзнакою Харківський національний медичний університет. Навчалася в аспірантурі Національного фармацевтичного університету. Працювала над власними дослідженнями. Вільно володіла англійською, любила подорожувати. З початком повномасштабної війни Владислава приєдналася до лав добровольчого формування «Хартія», що у складі Сил територіальної оборони ЗСУ. Спочатку була бойовим медиком, потім опанувала аеророзвідку та виконувала бойові виїзди. «Влада була дуже жадібна до нових знань. Вона прийшла до нас як медик, але працювала і в розвідці, а потім стала пілотом дронів різного призначення: розвідників, бомбардувальників, камікадзе. Вона була сфокусована на знищенні окупантів і звільнені від них української землі. Не один раз виконувала дуже складні бойові завдання. Завжди сконцентрована, впевнена в собі і в правоті справи, з гарним почуттям гумору, освічена. Дуже ефектна, і в той же час скромна. Тільки декілька тижнів тому вона врятувала життя важко пораненому побратиму, надавши йому першу допомогу на полі бою. Дуже важка втрата для «Хартії». Без будь-яких перебільшень», – написав командир добровольчого формування Всеволод Кожем'яко. «Владислава була гордістю Національного фармацевтичного університету. Дівчина любила і вміла вчитися. Всі, хто знав її, захоплювалися її оптимізмом, розумом, людяністю, силою волі. Владислава ухвалила важке для родини рішення і долучилася до боротьби з агресором, стала до лав ЗСУ. Так вимагало її серце і любов до України», – зазначили в університеті. «Прощатися з Владою прийшло справді багато людей. І чітко можна було провести цей поділ – ті, хто знав її до війни, і ті, хто познайомився з нею в підрозділі. Вони й говорили по-різному – вчителі, друзі родини та викладачі згадували її дівчинкою, школяркою, говорили про той світ, який залишився в минулому, і про неї – ту, що залишилася в тому світі. Говорили багато, емоційно, збиваючись на щось своє. Помітно було, що ніхто з них не думав, що доведеться ось так про неї розповідати. Бійці натомість говорили більш стримано, більш сухо й пронизливо. Вони знали Владу зовсім іншою, в них немає про неї довоєнних спогадів, для них вся реальність вмістилася в ці ось останні місяці», – написав український письменник Сергій Жадан. Поховали захисницю у рідному Харкові. У Владислави залишилися батьки.