Володін Володимир Анатолійович

Володін Володимир Анатолійович народився 18 березня 1969 р. у м. Руставі (Грузія). До початку 1990-х рр. навчався, отримав технічну спеціальність та працював у м. Тбілісі. Однак свою долю навіки пов'язав із Україною та захистом її свободи і незалежності… Володимир Володін захищав свою сім’ю та Україну від ворожої агресії з 2014 р.: спочатку на посаді міліціонера роти патрульної служби міліції особливого призначення «Полтава», потім — у складі поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення ГУ Національної поліції в Полтавській області. Останні пів року лейтенант Володін був снайпером. Його друг і колега, старший сержант батальйону «Полтава» Олександр Іванішак, згадує Володимира як позитивного, веселого та чуйного до чужого лиха, здатного підібрати слушні слова у будь-якій ситуації… Їхня дружба розпочалась у 2014 р. після Майдану. У перші ж дні загострення ситуації на Донбасі разом прийшли до управління міліції Полтавщини, щоб вступити до лав добровольчого батальйону, сформованого для несення служби у зоні проведення антитерористичної операції. І вже через кілька місяців після фахової підготовки пліч-о-пліч виконували службові та бойові завдання на території Донецької й Луганської областей у складі як батальйону, так і зведених міліцейських загонів. Найбільше старшому сержантові поліції запам’яталася їхня перша ротація у серпні 2014 р., коли вони з Володимиром були відряджені для надання підтримки десантникам 25-ї окремої бригади ЗСУ до с. Нижня Кринка Донецької області. До пункту дислокації бійцям батальйону «Полтава» довелося прориватися крізь ворожі засідки та мінометні черги. Далі було ще складніше: потрібно було вивезти близько 10 поранених військових під обстрілами «Градів». І їм це вдалося! Без прикриття, на неброньованих автомобілях, зі швидкістю щонайменше 100 км/год. замінованими польовими дорогами, а головне — без втрат. Залишивши поранених у безпечному місці, бійці завантажили автомобілі харчами і питною водою і тим же маршрутом, під черговою канонадою обстрілів, повернулися до своїх позицій у Нижній Кринці, де на них майже 3 доби з надією чекав загін. У цей же період Володимирові довелося двічі вивозити на автомобілі з-під мінометних обстрілів дітей із с. Широкине Донецької області. А також доставляти пальне та боєкомплект бійцям полку «Азов», які були в той час у Маріуполі. Загалом тоді, перебуваючи під постійними обстрілами, правоохоронці виконували поставлені командуванням завдання впродовж місяця. За розповідями колег, Володимир був універсальним бійцем. Лейтенант поліції чітко та професійно діяв в екстремальних ситуаціях. Мав унікальні стрілецькі здібності, а також навички сапера, що не раз допомагали влаштовувати пастки для сепаратистів на Донбасі. Так, у листопаді 2014 р. Володимир Володін вирахував жінку-снайпера, яка нещадно вбивала українських воїнів. Він прорахував наперед її дії та замінував снайперську позицію. Результат успішної операції — смерть ворога та збережені життя товаришів по службі. Олександр Іванішак згадує про полеглого напарника та друга: «Він був дуже працьовитою людиною, мав безліч хобі. Володимир вкладав душу в усе, чим би не займався. У нього були золоті руки. Він — талановитий коваль, виготовляв неймовірні речі з металу. Окрім того, в юні роки займався парашутним спортом. На рахунку Володимира — 38 стрибків із парашутом, а найбільшу висоту — 800 метрів — він здолав, стрибнувши з вертольота». Інспектор-снайпер взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Полтава» Володимир Володін загинув 26 лютого 2022 р. у Полтаві, на шляху до вогневої точки оборони. За пів кілометра від контрольно-пропускного пункту однієї з військових частин був розстріляний автомобіль, в якому перебували 52-річний лейтенант Володін та його колега. Вогнепальні поранення, які отримали правоохоронці, виявилися смертельними… Володимир Володін умів цінувати кожну хвилину життя та брати від нього максимум, приділяючи увагу за найменшої нагоди своїй родині та улюбленим захопленням. У Володимира залишилися син та донька, а ще двійко онуків, яких він дуже любив. Життя Володимира є прикладом великої любові до України, заради свободи та незалежності якої він віддав своє життя. Справу батька продовжує його син Олексій, який служить у батальйоні «Полтава». Похований Володимир Володін на алеї Героїв Центрального міського кладовища м. Полтава. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Володіна Володимира Анатолійовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).