- Укр
- Англ
Сергеєв Володимир Ігорович (Смайл, Кабан)
27 квітня 1993 – 6 липня 2016Київська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Володимир народився у родині лікарів, закінчив Обухівську загальноосвітню школу-ліцей № 3, у 2008 р. вступив до Національного авіаційного університету, проте через рік вирішив покинути навчання та пройти строкову військову службу. До жовтня 2011 р. служив у підрозділі зенітно-ракетних військ Повітряних сил Збройних сил України, дислокованому у м. Одеса, потім жив у рідному місті, працював на Київському картонно-паперовому комбінаті вантажником та розмелювачем картону. 17 серпня 2015 р. разом із 17 земляками-обухівцями був призваний на військову службу за мобілізацією, після проходження підготовки на полігоні обійняв посаду снайпера 122-го окремого аеромобільного батальйону, пізніше був призначений командиром відділення. У телефонних розмовах із рідними Володя не говорив, де перебуває, щоб не тривожити і без того занепокоєну матір. Згодом в інтернеті з'явилися відео, на яких Володимир тримає з побратимами бойові позиції та веде перестрілку з ворожими силами. На відео видно, який це був хоробрий хлопчина, як він хотів захистити всіх нас, не дати ворогу пройти далі… На війні його називали Кабан, проте в рідному місті його прізвисько було Смайл, бо він мав добру усмішку і людиною був хорошою… 6 липня 2016 р. близько 13.00 в промзоні Авдіївки під час ворожого обстрілу 120-мм мінометна міна влучила в пост спостереження, де разом із товаришем перебував Володимир Сергеєв. Товариш загинув на місці, а Володимир помер у лікарні від отриманих поранень. 8 липня громада Обухова провела Володимира в останню путь.Військова служба
Солдат, Командир відділення81 окрема аеромобільна бригадаВідзнака «За оборону рідної держави»
Орден «За мужність» III ступеня
- Лисевич Олег
Лисевич Олег СтепановичПомер 6 липня 2016 р. у лікарні від важких травм, отриманих під час мінометного обстрілу позицій підрозділу в промзоні м. Авдіївка Донецької області.- м. Обухів, кладовище "Польок"
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
- Пройшов вже час, а звісточки немає… Тебе не чути, ти на небесах. Тебе війна, ота проклята, в нас забрала. А ми чекаємо на тебе в своїх снах. Не вірить серце в те, що вже немає. Що ти пішов, що Бог тебе забрав. І кажуть нам: «Герої не вмирають!». Та чомусь це не зменшує біль ран…Від Дарини Літвінцової
- Від Сергія Міньковського
- Володя, синку, що це ти накоїв? Як далі жити, легше не стає. Хоч знаю, приєднався до героїв! В свої обійми Бог тебе бере! Володя, синку, де мої онуки? Ти ж обіцяв, прийдеш одружишся! І скільки ще, терпіть мені ці муки? Коли ти, біль, зупинишся? Володя, синку, в нас сьогодні свято! В лікарні знов близнята є! Я пам'ятаю, ти розповідав завзято! Як діток любиш, серце розтає! Володя, синку, час мені вже бігти! Прийду я завтра, ти мене чекай! Я знаю, рідний, по-інакшому не зміг ти! Пішов назавжди в той далекий край! Блажко К. 12.09.2016 р
Публікації
Ще не додано