Logo site

Гізімчук Володимир Миколайович (Гектор)

9 серпня 1992 – 9 березня 2022
Хмельницька обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший лейтенантСтарший лейтенант
Орден Богдана Хмельницького III ступеняОрден Богдана Хмельницького III ступеня

    • Біографія

      Гізімчук Володимир Миколайович народився 9 серпня 1992 р. у с. Кам’янка Славутського району Хмельницької області. Навчався у Цвітоському навчально-виховному об’єднанні, яке закінчив у 2009 р. Продовжив навчання у Рівненській школі міліції, а далі проходив строкову службу у Військово-морських силах України (м. Севастополь), контрактну службу — у в/ч А1358 (с. Цвітоха). У 2014–2015 рр. перебував у зоні АТО. Саме там мужній юнак остаточно вирішив пов’язати своє життя з військовою справою та у 2017 р. вступив до Одеської військової академії. Після закінчення навчання у 2021 р. був направлений для проходження служби до м. Скадовськ Херсонської області. З осені 2021 р. перебував у зоні АТО та з початком повномасштабного вторгнення росії продовжив обороняти Україну. Загинув 9 березня 2022 р. у боях з агресором у районі с. Зачатівка на Донеччині. Поховали героя 6 квітня 2024 р. Залишилися батьки та брат.

    • Військова служба

      Старший лейтенант

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • Старший лейтенант Володимир Гізімчук, позивний Гектор, загинув 9 березня 2022 року біля села Зачатівка Донецької області. Під час свого останнього бою він працював по великій танковій колоні противника з гранатометів Nlaw, РПГ-7, РПГ-22. Отримав смертельне поранення від ворожого влучання у позиції українських захисників. Воїну було 29 років. Володимир народився у селі Кам'янка на Хмельниччині. Навчався у Рівненській академії патрульної поліції. Потім проходив строкову службу у військово-морських силах України у місті Севастополі. Після цього служив за контрактом у військовій частині на Хмельниччині. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. У 2017 році вступив на факультет розвідки Військової академії ( м. Одеса). Після навчання приєднався до 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти ВМС ЗСУ. Був командиром другого взводу. «Володимир проводив заняття для всієї роти, був інструктором системи «БАрС». Вчив стройовій, «саперці», як правильно переміщуватися в бойовій обстановці. Він завжди ходив на найважчі завдання. Було видно, що Гектор сам довго служив солдатом, тому дуже легко спілкувався з нами в бойовій обстановці. На рівних», – розповіла Ярина Чорногуз, посестра Володимира. Гектор неодноразово брав участь у спільних розвідувальних операціях морської піхоти з ГУР. Зокрема, восени 2021 року командував снайперською операцією в районі села Лопаскине на Луганщині. У результаті чого було ліквідовано командира роти окупаційного підрозділу так званої ЛНР. «Для мене брат – Герой з великої літери. Він віддав найцінніше, що у нього було, – своє життя. Він був тим, на кого всі рівнялися, з кого брали приклад. Сміливо рвався в кожен бій, завжди в усьому був перший, мужньо та до останнього боровся за нашу Батьківщину», – написала двоюрідна сестра Оксана Добринчук. Тіло воїна довго перебувало на окупованій території. Повернути його вдалося лише у квітні 2024 року. Володимира поховали у рідному селі. У захисника залишилися батьки та брат. Посмертно Герой нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'