Нікіфоров Володимир Миколайович (Ведмідь)

Молодший сержант Володимир Нікіфоров (позивний Ведмідь) загинув 17 січня 2023 р. під час виконання бойового завдання в районі м. Бахмут на Донеччині внаслідок підриву та вогневого обстрілу колони бронеавтомобілів. Разом із ним загинули і його бойові побратими. Воїну назавжди 50 років. Володимир народився і жив у м. Українка Київської області. Після закінчення школи продовжив навчання у місцевому ПТУ № 2, де опанував фах електрослюсаря. Під час навчання активно займався карате та хокеєм. У перервах між військовою службою працював у ДСНС, був головним адміністратором і начальником охорони міського ринку. Дуже любив зброю й ножі. Самотужки вивчав англійську мову. У вільний час допомагав притулкам для тварин. Займався спортом і йогою. Уперше чоловік стикнувся з війною на початку 1990-х рр., коли проходив строкову військову службу у прикордонних військах. Він охороняв державний кордон у Нагірному Карабасі. За час строкової служби Володимир був відзначений чотирма знаками військової доблесті, а також нагороджений медаллю «За відзнаку в охороні держкордону». Навесні 2014 р., записавшись добровольцем, Володимир вирушив на Схід України. Приєднався до 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», який став згодом мотопіхотним. Воював у підрозділі розвідки до літа 2015 р. З початку повномасштабної війни, 24 лютого 2022 р., чоловік знову добровільно став на захист держави в лавах Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Брав активну участь в обороні м. Ірпінь на Київщині. Неодноразово виконував відповідальні бойові завдання на Луганщині та Донеччині, у Запорізькій області та на інших напрямках. Неодноразово був нагороджений відомчими відзнаками ГУР МОУ, а посмертно — медаллю «За бойові заслуги». «Мій коханий — взірець справжнього чоловіка. Розумний, сильний, сміливий, красивий, принциповий, мужній, незламний, захисник, людина слова. Завжди думав про близьких. У родині він був дуже турботливим, відповідальним, хазяйновитим, ніжним, романтичним», — розповіла дружина полеглого воїна Людмила. Поховали героя у рідному місті. У Володимира залишилися батьки, брат, дружина і донька.