Трубачов Володимир Михайлович

Штаб-сержант Володимир Трубачов загинув 13 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля міста Кремінна на Луганщині. Під час ворожого артилерійського обстрілу снаряд потрапив у бліндаж, Володимир отримав смертельні поранення. Йому було 36 років. Володимир народився в селищі Сиротине Луганської області. Після закінчення Лантратівської школу відразу пішов на строкову військову службу. Коли повернувся, вирішив пов'язати життя з армією, тому приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Майже 18 років служив у 3-му прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгена Пікуса. У вільний час займався мисливством і риболовлею. Мріяв посадити маленький сад фруктових дерев. Під час повномасштабної війни Володимир обіймав посаду техніка відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Троїцьке» у своєму підрозділі. З перших днів вторгнення чоловік разом із побратимами обороняли Луганщину від окупантів. Указом Президента України Володимир посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, також посмертно йому присвоєно чергове військове звання «майстер-сержант». «Це найкращий чоловік на всій землі! Він був дуже добрий, веселий, надійний, мужній. Дуже любив дітей і не тільки своїх. У нього були всі риси справжнього чоловіка, риси, які повинні бути у військового. Я безмежно вдячна Богу за те, що саме він був і є моїм чоловіком. Вдячна за 15 найщасливіших років нашого шлюбу. Пишаюся своїм Героєм!» – розповіла дружина воїна. Поховали прикордонника на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. У Володимира залишилися дружина Світлана, донька Поліна та син Ігор.

Він 18 років свого життя присвятив Державній прикордонній службі України. А 24 лютого 2022 року пішов захищати рідну Луганщину. Володимир загинув 13 квітня 2022 року в районі населеного пункту Кремінна. Мужньо боронячи рідну домівку отримав травму несумісну із життям. Володимир Трубачов народився 14 серпня 1985 року в селі Сиротине, що на Луганщині. Закінчивши школу відслужив строкову службу в Збройних Силах України. І вже у вересні 2005 року вступив до лав Державної прикордонної служби України. Майже 18 років свого життя він присвятив службі, зокрема підрозділу охорони кордону Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.“Коли ми познайомилися, він вже був прикордонником. Хотів дослужитися до пенсії…”, — згадує дружина захисника Світлана.Вона розповіла, що познайомилися вони через телефон. Світлана випадково сплутала номери й подзвонила Володимиру. Відстань між закоханими була 140 кілометрів. Через 2 місяці після першого дзвінка вони вперше зустрілися, а ще через декілька — побралися.“Це було кохання не із першого погляду, а із першої розмови. Ми покохали душу один одного”, — розповідає дружина Володимира.У Світлани та Володимира народилось двоє дітей: дівчинка Поліна та хлопчик Ігор. Також у родини було дуже багато друзів.“Ми із чоловіком похрестили 8 діток! У нас було багато колег, друзів та знайомих. Наприклад, на день народження Володимира завжди збиралось понад 20 людей! Мій чоловік дуже любив гостей. Він завжди готував смачну їжу: плов, шашлики та овочі”, — пригадує Світлана.  Жінка підкреслила, що чоловік був гарним господарем. Та не було такої справи, яку він би не зміг зробити. Гарно ладнав з електрикою, сантехнікою та різним приладдям.“Ми придбали будинок у дуже поганому стані. Й він самостійно зробив ремонт: добудував кухню та ванну. Це був чоловік із золотими руками!”, — розповіла Світлана.Разом подружжя прожило майже 15 років.  “15 років повинно було бути в тому році, коли він загинув. 15 вересня 15 років. Для нас це була особлива дата. Коли ми одружилися, то вирішили обрати “нашу дату”. Той день, який буде важливим для сім’ї. 15 вересня ми похрестили обох наших дітей. А коли прожили разом 10 років, то 15 вересня зробили рожеве весілля та повінчалися”, — поділилась дружина Володимира.Зі слів жінки, Володимир був дуже порядною та чесною людиною. Завжди мав гарний настрій. Був підтримкою не тільки для сім’ї, а й для друзів та подруг.“Якщо в когось виникали негаразди, він першим біг на допомогу. Дуже любив дітей. І не тільки своїх! У гостях завжди бавився із дітками, носив їх на руках”, — пригадала Світлана.Світлана наголосила, що вони за 15 років не мали жодної сварки. Він дуже поважав її, а сім'ю мав за найважливішу цінність.“Володя дуже пишався мною та підтримував у всьому. Коли ми купили будинок, я почала свій маленький бізнес, вирощувала квіти. Чоловік мені неймовірно допомагав. Він вірив, що все вийде! Був розумним, постійно займався самонавчанням. Гарно водив автівку та обожнював природу”, — розповіла дружина Володимира. Світлана розповіла, що родина всі 15 років прожила на кордонні із росією. Проте 24 лютого  2022 року  був наказ від командування: усім прикордонникам виїхати із селища, полишити кордони й поїхати тримати оборону в полях біля Лисичанська.Зі слів дружини Володимира, підрозділ чоловіка був в найгарячіших місцях Луганщини: Лисичанськ, Сєверодонецьк та Рубіжне.“7 днів вони пробули у Лисичанську. Через снайперів не могли вийти із міста. Мобільного зв’язку зовсім не було, тільки месенджери зрідка працювали. Важливо зазначити, що я була в окупації. російські військові зайшли до селища 6 березня. Вони знали де сім’ї військових. Забрали у мене весь одяг чоловіка та постійно проводили обшуки. Також глушили зв’язок. Тому останні дні, перед його загибеллю, ми мало спілкувалися. Й навіть ті декілька повідомлень доводилось видаляти. росіяни регулярно дивилися телефони”, — пригадала Світлана.13 квітня 2022 року підрозділ Володимира тримав оборону в районі населеного пункту Кремінна. Під час чергового артилерійського обстрілу, ворожий снаряд зруйнував бліндаж, в якому знаходився штаб-сержант Трубачов. Володимир дістав поранення, несумісні з життям.Світлана розповіла, що вона пробула в окупованому селищі 4 місяці. Й дізнавшись про смерть чоловіка, не змогла бути присутня на його похованні.“Володимир загинув 13 квітня, а сповістили мене о 5 ранку 14 квітня. Я не змогла поховати свого чоловіка, бо була в окупації. російські військові мене не випускали та продовжували проводити обшуки. Вони влаштовували допити навіть після його смерті. Нам довелось тікати із рідного дому. Звідти ми одразу поїхали на могилу чоловіка у Дніпро”, — поділилась дружина прикордонника.Світлана розповіла, що вона робить все для того, щоб про Володимира Трубачова пам’ятали.“Про героїв повинні знати! Я все зроблю для того, щоб діти пишалися своїм батьком та захисником України! Я написала прикордонній службі із проханням привести дублікат форми та берету. Вони привезли її з усіма нашивками та шевронами, щоб було дітям на пам’ять”, — поділилась дружина Володимира.

ТРУБАЧОВ Володимир Михайлович народився 14 серпня 1985 року на Луганщині. У 2003 році закінчив Лантратівську середню школу Троїцького району. Понад 18 років штаб-сержант Трубачов Володимир присвятив служінню українському народові та виконанню військового обов'язку. Штаб-сержант Трубачов Володимир під час служби у 3 прикордонному загоні обіймав посаду техніка відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Троїцьке». З перших днів збройної агресії штаб-сержант Трубачов Володимир мужньо та героїчно виконував бойові завдання із захисту території України проти російського агресора. Штаб-сержант Трубачов Володимир у складі підрозділу незламно та стійко виконував бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення на визначених позиціях в районі населеного пункту Кремінна, даючи гідну відсіч загарбнику. Незважаючи на щоденні обстріли ворога наших позицій з танків, артилерії та автоматичної зброї, військовослужбовці підрозділу з самовідданістю стримували просування противника та не давали захопити визначені рубежі. 13 квітня 2022 року в районі північно-західної околиці населеного пункту Кремінна ворог здійснював мінометний обстріл наших позицій. На позиції поста спостереження, в якому знаходився штаб-сержант Трубачов Володимир разом із своїм побратимом, відбулося попадання снаряду поряд з бліндажем, що призвело до його завалу та обсипання. Під час розбору завалів було знайдено штаб-сержанта Трубачова Володимира без ознак життя, загинув смертю хоробрих. Штаб-сержант Трубачов Володимир продемонстрував мужнє та героїчне виконання бойових завдань по захисту території України від збройної агресії. Своїми діями надихав побратимів на виконання бойових задач по знищенню ворога у всіх районах бойового зіткнення. За мужність, самовідданні дії, виявлені під час виконання службових завдань із забезпечення захисту державного кордону та територіальної цілісності України штаб-сержанта Трубачова Володимира Михайловича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).