Коляда Володимир Сергійович (Щедрик)
20 квітня 1985 – 3 липня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Володимир Коляда (позивний Щедрик) загинув 3 липня 2023 р. під час штурму в районі с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Воїну було 38 років. Володимир народився і жив у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Навчався в Криворізькому авіаційному коледжі НАУ. Працював на шахті машиністом підземного електровоза, в охороні «СхідГЗК», останнім місцем роботи було ТОВ «COMFY». Багато читав та вмів підтримати різноманітні теми під час розмови. Зі школи професійно грав у волейбол та займав призові місця на змаганнях. Найбільшою пристрастю був футбол. Чоловік знав історію українського і світового футболу, міг без помилок сказати, в якому році хто грав, хто виграв який чемпіонат і з яким рахунком. Вболівав за ФК «Динамо» (м. Київ) та збірну України. Улюбленим футболістом був Андрій Шевченко. З колегами по роботі грали у футзалі, коли мали вільний час. Розумівся на комп'ютерній техніці. Обожнював комп'ютерні ігри, міг обслуговувати та налаштовувати ПК. Чоловік приєднався до лав Збройних сил України у березні 2023 р. Службу проходив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді. Обіймав посаду стрільця — помічника гранатометника. «Мій Вовчик був для мене всесвітом 18 років. Ми були разом у горі та радості, у здоров'ї та хворобі, у багатстві та бідності. Він був моїми крилами, моєю мотивацією, моєю любов'ю. Я не знаю людини сміливішої, чеснішої, вірнішої та добрішої за нього. Він був найкращою людиною з усіх, кого я знала. Був надзвичайно ерудованим. Ми дуже вірили в перемогу України. 28 березня 2023 р. його мобілізували, і він мужньо пішов зі словами, що йде захищати свою сім'ю. Із Вовою ми втратили нашого татуся і мого коханого. Тепер ніщо і ніколи нам його не замінить. Залишилися тільки спогади про те, якою я щасливою була з ним, мрії про те, як би ми ростили нашу маленьку принцесу. Невимовний біль від втрати, сум, порожнеча. Немає більше моїх крил», — поділилася дружина загиблого Олександра Волкова. Поховали захисника в рідному місті. Вдома на Володимира чекали мама, сестра, дружина та донька, якій на момент загибелі тата було 3 роки.Платформа пам'яті 'Меморіал'