Демченко Володимир Володимирович (Демон)

24-річний старший лейтенант Володимир Демченко (позивний Демон) помер у реанімації 10 червня 2023 р. 17 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання у Харкові він потрапив під обстріл ворожих «Іскандерів». Офіцера засипало уламками, він дістав тяжку черепно-мозкову травму, забої, переломи. Довго лежав у реанімації, переніс кілька операцій. 14 лютого 2023 р. був переведений до відділення реабілітації в Олександрівській лікарні. Там навчився заново говорити, їсти, пити, вдягатися. Почав учитися ходити. А 23 травня йому зробили чергову операцію на головному мозку, після якої він впав у кому. Врешті серце воїна не витримало. Володимир народився і жив у Києві. По батьковій лінії всі чоловіки були військовими офіцерами — тато, дядько, дід і прадіди, тож Володимир змалку знав ціну незалежності своєї країни. З дитинства займався плаванням і любив спорт. Навчався у технічному ліцеї Києва. Із відзнакою закінчив НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю «Теплоенергетика. Енергетичний менеджмент та інжиніринг теплоенергетичних систем». Паралельно пройшов навчання на військовій кафедрі, став офіцером запасу. З 20 років обіймав посаду провідного інженера в Інституті технічної теплофізики НАН України. 11 лютого 2022 р. чоловік уклав контракт із теробороною. Службу проходив у лавах 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був офіцером групи планування штабу. У перший день вторгнення, 24 лютого 2022 р., не зміг стати на захист через хворобу, тому приступив до служби 1 березня. Батькам сказав, що зараз немає іншої роботи, ніж захищати Батьківщину, і він не хоче сидіти вдома, коли інші йдуть на фронт. Після звільнення Київщини разом із побратимами вирушив на Харківщину. Від'їжджаючи, сказав батькам: «Ви будете мною пишатися». За час служби Володимир був нагороджений медалями «За оборону міста-героя Харкова», «За вірну службу» ІІІ ступеня, відзнакою «За відвагу». «Володя ніколи не був байдужим до чужого горя і намагався допомагати людям. Він хотів присвятити життя військовій справі. Якщо потрібно було виконати якесь завдання, то для нього не існувало жодних перепон. Він міг зайти до кабінету старшого офіцера, коли інші боялись, і вирішити всі необхідні питання. Професійно підготовлений, скрупульозний, сумлінний та уважний офіцер. Займався плануванням оборонної операції, допомагав батальйону з організацією оборони та підготовкою відповідних документів. Принциповий і справедливий у вирішенні будь-яких питань, Володимир Демченко був винятковою людиною — сильною особистістю, хоробрим воїном, свідомим патріотом. Він усе робив для майбутньої перемоги України!» — таким запам'ятався офіцер своїм побратимам. За словами одного з бойових товаришів, 17 липня 2022 р. за п'ять годин до обстрілу Володимир розповів, що йому наснився сон, де він бачив себе на підлозі в коридорі, всіяному уламками. Коли його витягли з-під завалів, поклали саме в такому коридорі, про який він розповідав. Володимира поховали у рідному Києві. У нього залишилися батьки, інші рідні, друзі й побратими.