Понька Володимир Віталійович (Чіп)

Старший солдат Володимир Понька (позивний Чіп) загинув 24 серпня 2023 р. на території Серебрянського лісництва, поблизу м. Кремінна на Луганщині. Під час штурму ворожих позицій зазнав смертельної мінно-вибухової травми внаслідок ворожого мінометного обстрілу. У червні воїну виповнилося 22 роки. Володимир народився у м. Докучаєвськ Донецької області. Навчався у місцевій школі. У 2014 р. разом із мамою залишив окуповане місто та переїхав до Волновахи. Там і закінчив школу. У 2020 р. здобув фах флориста у Великоанадольському лісотехнічному фаховому коледжі імені В. Граффа. У 2022 р. закінчив Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Деревообробка та меблеві технології» та здобув фах інженера меблевих технологій. Планував вступити у магістратуру, але прийняв рішення стати на захист своєї Батьківщини. Під час навчання працював офіціантом, потім — рієлтором. У вільний час грав у футбол. Мріяв створити сім'ю та виховувати дітей. Після початку повномасштабного вторгнення Володимир із мамою знову були вимушені шукати собі новий притулок через окупацію Волновахи. Хлопець вирушив до Києва. 18 січня 2023 р. вступив до лав 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Після навчання обійняв посаду старшого кулеметника та поїхав на передову. «Мій єдиний син був завжди усміхненим, працьовитим, добрим, чуйним, відповідальним. Він завжди приходив на допомогу своїм друзям. Ми — двічі переселенці, у 2014 р. Володимир не зміг стати на захист своєї Батьківщини, тому що був неповнолітнім юнаком, а коли вдруге позбувся домівки, прийняв рішення добровільно стати на захист рідної землі. Вова дуже хотів повернутися до рідного Докучаєвська…» — розповіла Вікторія Понька. Похований молодий герой на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі. У Володимира залишилися мама, бабуся, дідусь, дівчина, друзі та побратими. Посмертно нацгвардійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.