Прохнич Володимир Васильович (Сапер)
27 березня 1978 – 3 вересня 2022Луганська обл. – Запорізька обл.
Біографія
Прохнич Володимир Васильович народився 27 березня 1978 р. у м. Ірпінь на Київщині. Воював на Донбасі у складі інженерно-саперної роти батальйону «Айдар». Брав участь у боях за населені пункти Хрящувате, Щастя, Троїцьке. У 2016 р. отримав мінно-вибухову травму та струс мозку, був двічі поранений. Після поранень зайнявся власною справою (шиномонтажем) та приймав на роботу ветеранів. На його шиномонтажі для ветеранів була знижка, а для родин загиблих роботи виконувалися безоплатно. Навчав інженерно-саперної справи інших військовослужбовців. 24 лютого 2022 р., з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, воював у рідному Ірпені, де був оператором протитанкового гранатомета «NLAW». Брав участь в боях за м. Буча. Загинув 3 вересня 2022 р. у боях із російськими окупантами на Сході України.Військова служба
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 43-річний ветеран АТО Володимир Прохнич загинув 3 вересня 2022 року під час бойових дій на східному напрямку України. Володимир був активним учасником Майдану, після якого одразу поїхав добровольцем на війну. Приєднався до батальйону «Айдар», служив в інженерно-саперній роті. Брав участь у боях за Хрящувате, Щастя, Троїцьке Луганської області. У 2015 році бійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Згодом отримав важкі поранення, через що повернувся до цивільного життя. Жив у місті Ірпінь Київської області, відкрив власну справу – шиномонтаж. Приймав на роботу ветеранів та робив знижки учасникам бойових дій. Коли почалася повномасштабна війна, Володимир одразу вирушив знову захищати Україну від російських окупантів. Ця війна для нього завершилася у боях на сході. «Ти забрав мою душу, моя безмежна любов до тебе буде жити вічно, ти найкраще, що було в моєму житті, ти моя гордість! Я не знаю як мені далі жити без тебе, це нестерпна біль, яку я не можу нести з собою! Я дуже люблю тебе моє левеня!», – написала дружина Алла. «Завжди у розмові з ним проглядалась його пряма турбота за тих, хто ще воює і за тих, хто вже ветеран. У мене з ним було багато щирих зустрічей. Знаючи усі його діагнози, він обіцяв мені більше не йти на фронт, але навчати інженерно-саперної справи наступні покоління військових. Вкладати себе у їх фаховість служби і безпеку. Так і було до 24-го лютого.. Потім він порушив обіцянку. І я його повністю зрозумів, чому… Коли я казав йому, що він – Герой, він заперечував це і просто дякував Богу, що зміг врятувати від підлих замінувань ще чиїсь життя…Таким був «Айдарівець» Вова Прохнич у житті. Справжнім. Непідробним. Щирим. Незламним», – написав друг і військовий капелан Анатолій Кушнірчук. «Не можу повірити… Ви замінили мені тата, ви були для мене порадником, підтримкою, хорошим татом, а для мами чудовим чоловіком», – написала Софія Момотюк, донька дружина Володимира від першого шлюбу. Поховали захисника в Ірпені. У Володимира залишились мама, брат, дружина, донька і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'