- Укр
- Англ
Прохнич Володимир Васильович (Сапер)
27 березня 1978 – 3 вересня 2022Луганська обл. – Запорізька обл.
Biography
Прохнич Володимир Васильович народився 27 березня 1978 р. у м. Ірпінь на Київщині. Воював на Донбасі у складі інженерно-саперної роти батальйону «Айдар». Брав участь у боях за населені пункти Хрящувате, Щастя, Троїцьке. У 2016 р. отримав мінно-вибухову травму та струс мозку, був двічі поранений. Після поранень зайнявся власною справою (шиномонтажем) та приймав на роботу ветеранів. На його шиномонтажі для ветеранів була знижка, а для родин загиблих роботи виконувалися безоплатно. Навчав інженерно-саперної справи інших військовослужбовців. 24 лютого 2022 р., з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, воював у рідному Ірпені, де був оператором протитанкового гранатомета «NLAW». Брав участь в боях за м. Буча. Загинув 3 вересня 2022 р. у боях із російськими окупантами на Сході України.Military service
Not yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- 43-річний ветеран АТО Володимир Прохнич загинув 3 вересня 2022 року під час бойових дій на східному напрямку України. Володимир був активним учасником Майдану, після якого одразу поїхав добровольцем на війну. Приєднався до батальйону «Айдар», служив в інженерно-саперній роті. Брав участь у боях за Хрящувате, Щастя, Троїцьке Луганської області. У 2015 році бійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Згодом отримав важкі поранення, через що повернувся до цивільного життя. Жив у місті Ірпінь Київської області, відкрив власну справу – шиномонтаж. Приймав на роботу ветеранів та робив знижки учасникам бойових дій. Коли почалася повномасштабна війна, Володимир одразу вирушив знову захищати Україну від російських окупантів. Ця війна для нього завершилася у боях на сході. «Ти забрав мою душу, моя безмежна любов до тебе буде жити вічно, ти найкраще, що було в моєму житті, ти моя гордість! Я не знаю як мені далі жити без тебе, це нестерпна біль, яку я не можу нести з собою! Я дуже люблю тебе моє левеня!», – написала дружина Алла. «Завжди у розмові з ним проглядалась його пряма турбота за тих, хто ще воює і за тих, хто вже ветеран. У мене з ним було багато щирих зустрічей. Знаючи усі його діагнози, він обіцяв мені більше не йти на фронт, але навчати інженерно-саперної справи наступні покоління військових. Вкладати себе у їх фаховість служби і безпеку. Так і було до 24-го лютого.. Потім він порушив обіцянку. І я його повністю зрозумів, чому… Коли я казав йому, що він – Герой, він заперечував це і просто дякував Богу, що зміг врятувати від підлих замінувань ще чиїсь життя…Таким був «Айдарівець» Вова Прохнич у житті. Справжнім. Непідробним. Щирим. Незламним», – написав друг і військовий капелан Анатолій Кушнірчук. «Не можу повірити… Ви замінили мені тата, ви були для мене порадником, підтримкою, хорошим татом, а для мами чудовим чоловіком», – написала Софія Момотюк, донька дружина Володимира від першого шлюбу. Поховали захисника в Ірпені. У Володимира залишились мама, брат, дружина, донька і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'