Рурак Володимир Зіновійович

Старший солдат Володимир Рурак загинув 14 березня 2022 р. біля с. Терни на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні осколкові поранення. 23 лютого захиснику виповнився 31 рік. Володимир народився і жив у м. Львів. Здобув у місцевому коледжі фах автослюсаря, газоелектрозварника. Проте у мирному житті вибрав професію водія. Спочатку працював водієм-інкасатором, а пізніше влаштувався водієм у дорожньо-будівельну компанію «ОНУР». Колекціонував монети, дуже любив рибалити та готувати. У 2014–2016 рр. брав участь в АТО. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік знову став на захист своєї країни, повернувшись до ЗСУ. Воював у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені князя Данила. Був старшим сапером інженерно-саперного взводу. «Досі не можу змиритися з цим болем… Володя для мене був усім: і другом, і чоловіком, і психологом. Ніколи я з ним не знала, що таке сльози (хіба що від радості). Він любив мене безмежно, оберігав. Як кажуть, від великої любові народжуються красиві дітки, тож залишив по собі донечку, свою маленьку копію, яка бачить його тепер, на жаль, тільки на фотографіях. Його гасло — «Ніхто, крім нас». Непоправна втрата, біль, сум…», — поділилася дружина загиблого Тетяна. Поховали Володимира на Личаківському цвинтарі у рідному Львові. У захисника залишилися мама, сестра, дружина і донька, якій на момент загибелі тата було всього 1,5 роки. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.