- Укр
- Англ
Флорескул Яків Олексійович
11 травня 1980 – 29 липня 2023Чернівецька обл. – Запорізька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 43-річний молодший сержант Яків Флорескул загинув 29 липня 2023 р. поблизу с. Роботине Запорізької області. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні поранення внаслідок влучання ворожої керованої авіабомби. Яків народився і жив у с. Дібрівка Чернівецької області. Закінчив Чернівецьке професійно-технічне училище № 4. У 1998–1999 рр. проходив військову службу в ЗСУ. Одружився, згодом із коханою виховував сина та доньку. Самотужки будував будинок для своїх дітей та мріяв справити новосілля у великому родинному колі. Працював на будівництві у Київській області. 24 лютого 2022 р., прокинувшись від вибухів, Яків вирішив повернутися додому. Коли переконався, що з його сім'єю все гаразд і його дітям «поки що» нічого не загрожує, пішов до районного військкомату зі словами: «Я не буду чекати, поки вони прийдуть до мого дому». І вже 2 березня долучився до лав 116-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу. У травні 2022 р. разом із побратимами стояв на захисті Харківщини, далі все літо у складі 22-го стрілецького батальйону тримав кордон на Сумщині. Взимку 2023 р. боєць пройшов військові навчання НАТО в Польщі. Із травня 2023 р. боронив Запорізький напрямок (П'ятихатки, Роботине), де велись активні бої. «Яша був найдобрішою людиною в нашому батальйоні, завжди на позитиві, у нього завжди все було добре, навіть якщо це не так», — зазначили побратими. «Яша був дуже чуйним і доброзичливим, завжди усміхненим і привітним, ніколи ні з ким не конфліктував. Його поважали та любили друзі, сусіди й односельчани. Ця клята війна забрала у нас найдорожчого братика, коханого чоловіка, люблячого, турботливого татка і найкращого сина. У кожного з нас серце розірвалося на шматки і померла частина душі від такої непоправної втрати... Я досі не вірю, що його немає! Все чекаю дзвіночка і його незабутніх слів: «У мене все гуд! Нічого не роблю. Сиджу, шарюсь…» — розповіла сестра воїна Світлана. Поховали захисника на кладовищі рідного села Дібрівка. В Якова залишилися мама, дружина, син, донька, дев'ятеро братів і сестра.Платформа пам'яті 'Меморіал'