Бучко Ярослав Дмитрович

Солдат Ярослав Бучко загинув 6 вересня 2023 р. від вогнепального поранення, отриманого поблизу м. Костянтинівка Донецької області. Воїну було 49 років. Народився Ярослав у с. Слобода-Болехівська Івано-Франківської області. Після закінчення школи проходив строкову військову службу, був механіком-водієм зенітно-ракетного комплексу «Бук». У 1995 р. одружився з коханою Лесею, згодом у щасливому шлюбі народилося двоє діток: донька Діана і син Анатолій. У 2001 р. Ярослав закінчив НГДУ «Надвірнанафтогаз», здобув фах помічника бурильника. Працював за спеціальністю у галузі нафтової промисловості, а згодом став слюсарем-ремонтником. Колеги згадують його як справжнього професіонала своєї справи. Мав багато друзів, захоплювався футболом і знав про цей вид спорту майже все. 24 лютого 2022 р., коли перші ракети розітнули мирне українське небо, Ярослав добровільно вступив до Збройних сил України і поповнив лави 214-го батальйону «OPFOR». Пройшов навчання у с. Старичі на Львівщині. Згодом виконував бойові завдання на Київському та Чернігівському напрямках. 20 лютого 2023 р. воїна відправили на передові позиції Бахмутського напрямку, де він обіймав посаду механіка-радіотелефоніста відділення управління штабу зв'язку. «Для мами тато був надійною опорою і підтримкою, для нас із братом — гідним прикладом. Сила, незламність, боротьба, захист, повага, гідність, честь, опора — саме ці слова врізались у душу живою згадкою про найдорожчу мені людину. Про того, хто був усім: батьком, другом, захисником, порадником, наставником. Честь і справедливість для тата були не просто словами, а життєвим кредом. У найтяжчі хвилини, попри те, що телефон здригався від звуків вибухів, він щодня знаходив час для короткої телефонної розмови з нами і для кожного мав окремі слова розради та підтримки. Його незгасний оптимізм дарував надію та віру у світле майбутнє без війни, у перемогу. Навіки Герой залишив спогади про вічно палаючі очі, теплу усмішку й одне непрочитане «Татку», — розповіла донька Діана. «Наш підрозділ, як і вся Україна, втратив одного з найкращих. Того, хто мужньо пішов боротися за свою державу. Ми 6 місяців пліч-о-пліч виконували бойові завдання, і я можу сказати, що Ярослав був чудовою людиною, хорошим другом і солдатом. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в серцях бойових побратимів, рідних та близьких», — написав про воїна його побратим. Поховали захисника в рідному селі. В Ярослава залишились дружина, донька та син.