Міщук Ярослав Миколайович

35-річний десантник Ярослав Міщук (позивний Світязь) загинув 15 лютого 2024 р. біля с. Кліщіївка на Донеччині. У бою з ворогом він зазнав вибухово-осколкових поранень. Понад місяць вважався зниклим безвісти. Ярослав народився у с. Світязь на Волині. Після закінчення Світязької середньої школи навчався в Шацькому лісовому фаховому коледжі ім. В. В. Сулька. Певний час жив та працював у Луцьку, згодом повернувся до рідного Світязя. З ранніх років захоплювався риболовлею. Його особливою стихією були щуки-трофеї, яких він ловив на озері Світязь. Вміло майстрував з дерева та бездоганно доглядав за домашньою городиною й рослинністю. 1 грудня 2023 р. чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Він проходив службу у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де обіймав посаду стрільця — помічника гранатометника. «Ярослав був люблячим хрещеним, хорошим братом та сином. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Його небайдужість, мудрість і любов ставали визначальними у стосунках із людьми. Він завжди стояв горою за рідних! «Не переживайте! У мене все добре!» — він завжди казав тільки так. І навіть коли був на самому «нулі», хвилювався за нас, аби ми не хвилювались за нього. Він знав, як сильно переживаємо. Знав, як сильно любимо. І понад усе на світі боявся і не любив наших сліз. Мій хрещений був надзвичайно хорошою та світлою людиною, людиною слова. Його любов була особливою. Справжньою. Він любив вчинками, а не лише словами. І я завжди це відчувала. Він навчив мене багатьох важливих речей у житті, був і залишається моєю підтримкою, моїм найкращим у світі хрещеним татом», — розповіла хрещена донька та племінниця загиблого Аліна. 26 березня 2024 р. воїна поховали у рідному селі. В Ярослава залишились сестри, племінниця, кохана дівчина.