Палійчук Ярослав Миколайович (Ярік)
14 вересня 1991 – 9 травня 2022Івано-Франківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Biography
Палійчук Ярослав Миколайович народився у 1991 р. у с. Малий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області. У 2015 р. закінчив Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Професійний художник-графіст. Творив у техніці «сухий пензель». Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну був сапером 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 9 травня 2022 р. у районі м. Курахове на Донеччині. Похований 20 травня 2022 р. у рідному селі. Батьки Ярослава передали благодійному фонду «Повернись живим» 1 млн грн на потреби Збройних сил України. Іншу частину коштів, отриманих від держави, вони планують використати на друк книги з малюнками Ярослава Палійчука, які він намалював до повномасштабного російського вторгнення.Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Сапер Ярослав Палійчук загинув 9 травня 2022 року у бою з окупантами біля села Єлизаветівка Донецької області. Бійцю було 30 років. Ярослав народився у селі Малий Гвіздець Івано-Франківської області. Мав хист до малювання. Здобув фах художника-графіка у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Працював за спеціальністю. Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був сапером відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу. «Ярослав ще з дитинства мріяв малювати, тому легко визначився з професією. Роки навчання і наполегливої праці не минули даремно: кожна його робота була шедевром. Любив гори, саме там черпав cили й натхнення. Він був світлою та надзвичайно доброю людиною. Завжди усміхнений, привітний, уважний до всіх, хто поруч. Любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників. 9 травня 2022 року життя розділилося на «до» і «після». Ми втратили велику Людину, справжнього друга, талановитого художника», - розповіла тітка Лідія Марусяк. «13 років тому я зайшла в аудиторію, щоб скласти вступний іспит. Ярослав сидів навпроти мене, такий милий та спокійний, в окулярах, із зосередженим поглядом. Вже за дві години іспиту я зрозуміла, що повний лузер, адже порівнюючи мій безпропорційний «шедеврі» з його роботою, зловила себе на думці «Аліна, що ти тут забула?» За всі три іспити Ярослав отримав найвищі результати. Відтоді ми називали його Лео. На честь Леонардо да Вінчі», – сказала одногрупниця Аліна Віліщук. Поховали захисника у рідному селі. У Ярослава залишилися батько, мама і брат. Після його смерті батьки видали книгу з малюнками сина.Платформа пам'яті 'Меморіал'