Палійчук Ярослав Миколайович (Ярік)
14 вересня 1991 – 9 травня 2022Івано-Франківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Палійчук Ярослав Миколайович народився у 1991 р. у с. Малий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області. У 2015 р. закінчив Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Професійний художник-графіст. Творив у техніці «сухий пензель». Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну був сапером 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 9 травня 2022 р. у районі м. Курахове на Донеччині. Похований 20 травня 2022 р. у рідному селі. Батьки Ярослава передали благодійному фонду «Повернись живим» 1 млн грн на потреби Збройних сил України. Іншу частину коштів, отриманих від держави, вони планують використати на друк книги з малюнками Ярослава Палійчука, які він намалював до повномасштабного російського вторгнення.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Сапер Ярослав Палійчук загинув 9 травня 2022 року у бою з окупантами біля села Єлизаветівка Донецької області. Бійцю було 30 років. Ярослав народився у селі Малий Гвіздець Івано-Франківської області. Мав хист до малювання. Здобув фах художника-графіка у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Працював за спеціальністю. Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був сапером відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу. «Ярослав ще з дитинства мріяв малювати, тому легко визначився з професією. Роки навчання і наполегливої праці не минули даремно: кожна його робота була шедевром. Любив гори, саме там черпав cили й натхнення. Він був світлою та надзвичайно доброю людиною. Завжди усміхнений, привітний, уважний до всіх, хто поруч. Любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників. 9 травня 2022 року життя розділилося на «до» і «після». Ми втратили велику Людину, справжнього друга, талановитого художника», - розповіла тітка Лідія Марусяк. «13 років тому я зайшла в аудиторію, щоб скласти вступний іспит. Ярослав сидів навпроти мене, такий милий та спокійний, в окулярах, із зосередженим поглядом. Вже за дві години іспиту я зрозуміла, що повний лузер, адже порівнюючи мій безпропорційний «шедеврі» з його роботою, зловила себе на думці «Аліна, що ти тут забула?» За всі три іспити Ярослав отримав найвищі результати. Відтоді ми називали його Лео. На честь Леонардо да Вінчі», – сказала одногрупниця Аліна Віліщук. Поховали захисника у рідному селі. У Ярослава залишилися батько, мама і брат. Після його смерті батьки видали книгу з малюнками сина.Платформа пам'яті 'Меморіал'