- Укр
- Англ
Білаш Євген Іванович (Джексон)
6 травня 1991 – 9 лютого 2023Харківська обл. – Донецька обл.
Орден «Золота Зірка» (посмертно)

Біографія
Євген Білаш народився 6 травня 1991 року в м. Харкові, де навчався та працював. Від 2014 року — на фронті. Брав участь у бойових діях у складі добровольчих батальйонів та 92-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України. Від початку повномасштабного російського вторгнення обороняв Харківщину та Донеччину. Служив командиром відділення 3-ї бригади оперативного призначення. Неодноразово рятував побратимів на полі бою. Загинув 9 лютого 2023 року біля м. Бахмут на Донеччині. Похований в родинному місті. Залишилися мати та дружина.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Євген Білаш, позивний Джексон, загинув 9 лютого 2023 року під Бахмутом на Донеччині, коли виводив побратимів із засідки. Бійцю був 31 рік. Євген народився у Харкові. Там здобув освіту, одружився. Працював електриком. Любив подорожувати та кататися на велосипеді. Воював з 2014 року у лавах добровольчих батальйонів та ЗСУ. З першого дня повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, чоловік захищав Харківщину й Донеччину. Був командиром відділення у 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ. «Врятував побратимів, вивівши їх із Соледару. Там витягнув товариша з-під завалів. До останнього залишався з пораненими воїнами й евакуював їх. У мирному житті вивів 5 людей з пожежі. Жив насиченим життям, сповненим подорожей, веломандрівок, спорту. Але завжди хотів бути військовим. Шлях воїна Женя обрав ще з дитинства… Мій Всесвіт рухнув і тепер кожен ранок я починаю із пошуків сенсу життя. Згадую 9 років нашого щастя і балансую між гіркими слізьми утрати та безмежним почуттям вдячності, що він був у моєму житті. Він завжди тримав мене за руку чи обіймав. Здавалось, що боїться випустити з рук. І при цьому завжди переживав, щоб не стиснути сильно і не зробити боляче», – розповіла дружина полеглого воїна Марія. Поховали нацгвардійця у рідному Харкові. У Євгена залишилися мама і дружина.Платформа пам'яті 'Меморіал'
- Білаш Євген Іванович народився 6 травня 1991 р. у м. Харків та був єдиним сином у родині. Незважаючи на те, що після 9-го класу хлопець вступив до місцевого технікуму та згодом став кваліфікованим спеціалістом у галузі електропостачання, Євген завжди казав, що йому немає місця в цивільному житті. Ще в підлітковому віці він почав цікавитися всіма видами зброї, полюбляв ходити до стрілецького тиру, читав військову літературу та колекціонував ножі. Крім того, юнак обожнював рухливий спосіб життя, а власну енергію намагався перетворити на корисні звички та хобі: займався легкою атлетикою, стрибав із парашутом, їздив на велосипеді. Військова кар'єра чоловіка розпочалась у 2010 р. зі строкової служби у внутрішніх військах МВС України. Потім була невеличка перерва, під час якої Євген Білаш певний час працював охоронцем в одному з харківських ювелірних магазинів. Життя йшло розмірено та спокійно. Однак події 2014 р. — анексія росією Криму, розквіт сепаратистського руху на Донбасі, початок антитерористичної операції, не залишили чоловіка байдужим. Він добровольцем відправився на фронт захищати Україну. Спочатку воював у районі АТО у складі батальйону патрульної служби міліції особового призначення «Слобожанщина», а коли той був розформований, приєднався до підрозділу патрульної роти поліції особового призначення «Східний корпус». У 2016 р. Євген Іванович вступив на службу за контрактом до Збройних сил України, у лавах ЗСУ боронив Донбас до 2019 р. Після цього знову повернувся до цивільного життя. Працював електриком та будував плани на майбутнє. 24 лютого 2022 р. із початком повномасштабного вторгнення росії Євген Іванович одним із перших прийшов добровольцем для захисту України від загарбника та був зарахований до 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Чоловік брав безпосередню участь в усіх бойових завданнях, що ставили перед підрозділом, в якому він перебував: починаючи з м. П’ятихатки на околиці Харкова у перші години війни та закінчуючи м. Бахмут Донецької області в лютому 2023 р. Молодший сержант Євген Білаш мав повагу і авторитет серед побратимів, зарекомендував себе добре підготовленим, висококваліфікованим та принциповим військовослужбовцем, справжнім патріотом своєї країни, здатним вчасно та якісно виконувати поставлені бойові завдання. У листопаді 2022 р. поблизу с. Новоселівка Луганської області група військовослужбовців НГУ, до складу якої входив Євген Білаш, знищила склад боєприпасів та близько взводу живої сили противника. Коли почався ворожий наступ на наші позиції, Євген Білаш брав активну участь у керуванні боєм. Дістав вогнепальне осколкове поранення ноги, але продовжив відбивати напад противника. У січні 2023 р. група під командуванням молодшого сержанта Євгена Білаша відкрила по ворогу прицільний та нищівний вогонь на ураження. Чоловік декількома прицільними пострілами із РПГ знищив ворожий багатоцільовий бронетранспортер та близько 10 окупантів. Завдяки його безпосередній участі та вмілому керуванню особовим складом противник зазнав нищівних втрат та був змушений відступити. Молодший сержант НГУ Євген Білаш також обороняв Бахмут. 2 лютого 2023 р. близько 11.00 окупанти за підтримки артилерії здійснили штурм будівлі, де в той час виконував бойове завдання Євген. У бойовому зіткненні він знищив близько відділення окупантів. Під час штурму було поранено двох гвардійців. Гвардієць дістався до поранених побратимів і надав їм першу домедичну допомогу — зупинив кровотечу та допоміг бійцям залишити сектор обстрілу, евакуював їх до безпечного місця і повернувся на бойову позицію. 9 лютого 2023 р. молодший сержант Євген Білаш разом із 3 побратимами проводив розвідку. Під час наближення до об’єкта ним було виявлено двох чатових. Розуміючи, що застосування вогнепальної зброї виявить їхнє місцеперебування, Євген разом із напарником знешкодили ворога за допомогою холодної зброї. Зібравши потрібні дані, група розвідки поверталася на свої позиції, але була виявлена ворогом. Гвардієць наказав підлеглим відходити, а сам залишився їх прикривати. Він вступив у бій, самотужки стримав противника. Але окупант застосував гранати, унаслідок розриву однієї з них молодший сержант Євген Білаш загинув. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі молодшому сержанту Білашу Євгену Івановичу було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).Книга пам'яті органів системи МВС