Гнатовський Євгеній Петрович (Сова)

Сержант Євгеній Гнатовський (позивний Сова) загинув 9 квітня 2023 р. біля с. Невське на Луганщині. Він виконував службові обов'язки на бойовій позиції, коли ворог здійснив авіаобстріл. Боєць не встиг сховатися та дістав смертельні поранення. 13 травня йому виповнилося би 45 років. Євгеній народився у м. Вітебськ (Білорусь). Коли йому виповнилося 4 роки, родина переїхала до України та оселилася в м. Біла Церква на Київщині. Там він зростав, навчався, мріяв про майбутнє, про щасливе та заможне життя. Спочатку навчався в Білоцерківській ЗОШ № 12, пізніше перейшов до новозбудованої ЗОШ № 20, а вже свідоцтво про закінчення базової середньої освіти отримав у ЗОШ № 6. Потім вступив до професійно-технічного училища № 6, де опановував фах каменяра та водія. У 1997–1999 рр. пройшов строкову службу в ЗСУ. Мав високі показники зі стройової та бойової підготовки, отримав звання сержанта. Демобілізувався та повернувся до Білої Церкви. Спочатку працював водієм маршрутного таксі, а потім — на меблевих підприємствах, де займався виготовленням та установкою меблів. У 2004 р. зустрів своє кохання та одружився. Наступного року у пари народився син, ще через два роки — донька. Євгеній був чудовим і турботливим чоловіком та батьком, він повністю забезпечував родину, в якій панували взаєморозуміння та затишок. Але все обірвалося 24 лютого 2022 р., коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення. 20 квітня 2022 р. Євгеній знову одягнув військовий однострій та взяв до рук зброю, щоб захистити свою родину та Україну від окупантів. Чоловік став командиром бойової машини у 66-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Спочатку пройшов навчання у НВЦ «Десна», а потім, обійнявши посаду командира танка, воював на Донеччині та Луганщині, зокрема боронив Вугледар і Мар'їнку. Із серпня по вересень 2022 р. був прикомандирований до 68-ї окремої єгерської бригади. За професіоналізм, старанність, високу майстерність в оволодінні наявним озброєнням та технікою був нагороджений грамотою 68-ї окремої єгерської бригади. У жовтні повернувся до своєї 66-ї ОМБр та брав участь у боях за населені пункти Греківка та Невське, воював поблизу Кремінної Луганської області. «Женя не боявся ніякої роботи. Був працелюбним, урівноваженим, відповідальним, комунікабельним, надзвичайно доброзичливим, веселим, мав багато друзів, які цінували його за щирість, добре та відкрите серце», — написала дружина. Поховали захисника на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у Білій Церкві. Вдома на нього чекали дружина Анна, син Максим і донька Дарія.