Маклахов Євгеній Віталійович (Лимон)

31-річний штаб-сержант Євген Маклахов (позивний Лимон) загинув 23 липня 2023 р. на околиці с. Кліщіївка на Донеччині. Ворог обстрілював пункт евакуації поранених. Усі сховалися в окопи, щоб перечекати. Раптом один із бійців почав сильно стогнати, Євген вирішив перевірити його стан, хоч побратими відмовляли. Коли він кинувся до пораненого, прилетів снаряд. Євген намагався накласти собі турнікети, адже дістав уламкові поранення. На допомогу кинувся ще один побратим, проте другий снаряд обірвав життя вже трьох військових. Євген народився і жив у Києві. Закінчив 9 класів школи № 232. Потім вступив до Київського вищого професійного училища технологій та дизайну на спеціальність «Оператор комп'ютерного набору». Проте навчання не закінчив, пішов на строкову службу в армію. Після демобілізації працював у пожежній частині ДСНС. Згодом подав документи до управління державної охорони України. Три роки ніс службу в Адміністрації Президента. Потім працював на різних роботах, шукав себе. 24 лютого 2022 р. чоловік пішов до військкомату, отримав зброю та став на оборону рідної столиці. Згодом поповнив лави 129-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. У травні вирушив із підрозділом на східний напрямок, зокрема боронив Соледар. У квітні 2023 р. обійняв посаду бойового медика та знову поїхав на Донеччину. За службу захисник був нагороджений медаллю «За збережене життя», пам'ятним знаком від управління державної охорони України «За мужність» (посмертно), пам'ятною медаллю 112-ї бригади (посмертно) та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Євген вів доволі спокійне і тихе життя, він не любив дуже великі компанії, але водночас у шкільні роки, коли вчився грати на гітарі, навколо нього збиралася компанія друзів і слухала пісні в його виконанні. Він наче і був тим звичайним хлопцем, які оточують нас усюди, але водночас це була особистість з глибоким світом усередині, яка багато розмірковувала, любила філософію та завжди мала свою думку. А 24 лютого 2022 р. він сам пішов до ТЦК та виявив бажання боронити нашу країну так само, як й інші «звичайні» хлопці та дівчата, завдяки яким Україна живе…» — написав найкращий друг Євгена. Євген хотів, щоб його тіло кремували та розвіяли прах над Карпатами. Сім'я так і зробила — прах розвіяли на горі Високий верх. У захисника залишилися батьки та молодший брат.