Потапенко Євгеній Валентинович

Народився 24.01.1994 року, Україна, місто Запоріжжя. Загинув 29.01.2024 року, Україна, Донецька область, н. п. Курдюмівка. Потапенко Євген народився у місті Запоріжжі. Навчався у Запорізькій гімназії 47. Після школи закінчив професійно – технічне училище 8 за спеціальністю «Контролер у виробництві чорних металів, лаборант хімічного аналізу». Після закінчення училища свою трудову діяльність продовжив на ПАТ «Запоріжсталь» на посаді оператора посту управління станом гарячої прокатки в обтискному цеху. У вересні 2016 року одружився. 2017 року народилася дочка Мілана. В армії Женя не служив за станом здоров'я. Діагноз «Бронхіальна астма».  28.03.2022 року Женя добровільно уклав контракт із Державною прикордонною службою України. Проходив службу у складі 3-го прикордонного відділення імені Героя України полковника Євгена Пікуса на посаді інспектора  прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника 3 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 3 відділу прикордонної служби 2 прикордонної комендатури 8 оперативного реагування. Євген виконував бойові завдання щодо захисту Донецької області, де проходили важкі бої. 24.01.2024 було доставлено на позиції біля н. п. Курдюмівка Донецької області, де противником здійснювався неперервний мінометний та ствольно-артилерійський обстріл. 29.01.2024 із 7.00 перестали виходити на зв'язок. Знайшли хлопців 12.02.2024 їх засипало землею, в їхнє укриття, де був Женя та два його побратими потрапив артилерійський снаряд. На жаль ворожий снаряд забрав одразу три життя. Вибухові травми із залученням кількох ділянок тіла.  24 січня 1994 року я народила свого довгоочікуваного синочка Євгена. У дитинстві часто хворів, але ми подолали всі труднощі. Виріс синок доброю, веселою, чуйною людиною. Він завжди був і всім намагався допомогти. Він був сином медсестри, я навчила його надавати першу медичну допомогу, він міг виконувати в/м та в/в ін'єкції, що йому і знадобилося в житті. На виробництві він надав першу допомогу своєму колезі. На пляжі він врятував людину, яка пішла під воду. Моє кохання, мій промінчик, частинка мого серця. Коли народилася його дочка, йому першому поклали її на груди. Між ними було не земне кохання. Вони розуміли одне одного з слова. Міла дуже чекала свого татка. Женя пішов на позицію в день свого 30-річчя, 24.01.2024 і більше ми не чули його голосу. Його дочці 25.01.2024 виповнилося 7 років, вона дуже чекала таткового дзвінка, але тато більше не зателефонував. Це велика втрата та трагедія для дитини. Світ звалився для всіх людей, які знали Женю.