Осієвський Євгеній Євгенович

Навчався в Центральноукраїнському науковому ліцеї-інтернаті, був президентом ліцею та заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області, як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування.2010 року закінчив ліцей і вступив до Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, бакалаврат якого закінчив з відзнакою. 2014 року вступив на магістерську програму «Політологія» Національного університету «Києво-Могилянська академія», яку також закінчив з відзнакою 2016 року. Під час навчання на магістратурі зацікавився антропологією. Змінив прізвище з Манько на Осієвський (дошлюбне прізвище матері).2018 року вступив до аспірантури НаУКМА за спеціальністю «Культурологія». Розпочав роботу над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату», вивчав тамтешню мову бісламу. Готувався до етнографічної польової експедиції на острові Танна (відомому як осередок карго-культу Джона Фрума, якому була присвячена його магістерська робота), гроші на поїздку відкладав зі своїх заробітків. Через пандемію Республіка Вануату припинила впускати іноземців, тому Євгеній був змушений відтермінувати поїздку й у вересні 2021 року взяв академічну відпустку. Наприкінці 2021 року Республіка Вануату знову почала впускати іноземців і Євгеній почав готуватися поїхати туди в березні 2022 року, але почалось російське вторгнення. Вивчав різноманітні релігійні спільноти — кришнаїтів, неоязичників, саєнтологів, мунтянівців тощо — й писав про них статті для журналу «Спільне». Готував науково-популярні статті на різноманітну тематику (зокрема, про лінгвістику, антропологію, статистику, неврологію, плацебо, протести голодуванням, поведінку птахів та восьминогів, тантал та експлуатацію при його видобутку, культ вуду і зомбі, Антоні ван Левенгука та наукові курйози загалом у рамках рубрики «Біззаро наука») для сайту «Куншт». Брав інтерв'ю в таких зарубіжних науковців і митців, як орнітолог Марк Бонта, нейробіолог Кріс Фрит, антрополог і дослідник ядерної зброї Г’ю Густерсон, режисер Майк Лі або художник коміксів Девід Ллойд. Також залишав кінорецензії на сайті Yabl і загалом цікавився популярною культурою, феноменам якої присвячував тематичні статті (про маску Ґая Фокса для «Спільного», середньовічні танцювальні манії[en] для WAS, маргінальне мистецтво Генрі Дарджера для Bird in Flight), готував комікси та проводив лекції на Kyiv Comic Con. Під час Майдану брав участь у протестах у Кропивницькому. Був активістом лівих поглядів, прихильником організації Соціальний рух, а також вегетаріанцем і пацифістом. Перші тижні повномасштабного російського вторгнення перебував у Ворзелі, окупованому російськими військами, в гуртожитку НаУКМА. Невдовзі після евакуації описав цей досвід у статті. Повернувшись у Кропивницький, 15 березня 2022 року пішов у військкомат, але йому сказали, що він не потрібний. Після цього шукав, де може бути корисним, розглядав можливість працювати військовим кореспондентом, взяв інтерв’ю в снайпера. Протягом 2022 року продовжував писати і публікувати статті, зокрема в американському The Comics Journal, де вийшов його матеріал про передчуття ядерної війни в коміксі Алана Мура «Вартові». У листопаді 2022 року пішов добровольцем у ЗСУ, служив на посаді стрільця-санітара у 77 аеромобільній бригаді. У перервах між бойовими виходами підготував свою останню публікацію — інтерв'ю з британським генетиком Адамом Радерфордом[en], записавши від руки його розшифровку на 54 сторінках блокноту. Інтерв'ю опубліковано у виданні «Куншт» за п'ять днів до його смерті. Загинув 22 травня 2023 року під Бахмутом. За даними Інституту масової інформації, Євгеній став 60-м медійником, що загинули унаслідок російської агресії проти України. Похований 30 травня 2023 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.