Дудка Євгенія Василівна

Дудка Євгенія Василівна народилася 17 січня 1991 р. у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. У 2013 р. закінчила Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, у 2017 р. — Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, у 2020 р. — Національний університет цивільного захисту України. На службі в ДСНС — із листопада 2013 р. На початку повномасштабної російської збройної агресії обіймала посаду начальника відділу зв'язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. 10 квітня 2022 р. ворог завдав ракетного удару по критичній інфраструктурі у м. Дніпро. Пресофіцерка обласного управління ДСНС, майор служби цивільного захисту Євгенія Дудка разом із колегами одного з пожежно-рятувальних підрозділів міста першою прибула на місце події. Євгенія виконувала свої професійні обов’язки зі збору оперативної інформації та фотофіксації з місця ворожої атаки, аби ЗМІ й увесь світ бачили, до чого призводять злочинні дії росіян. Та поки надзвичайники ліквідовували наслідки влучання ракети, російські загарбники підступно завдали повторного удару саме по тій будівлі, де перебували рятувальники. Унаслідок атаки поранення дістали 6 працівників ДСНС, серед них — і Євгенія. Травми пресофіцерки виявилися найтяжчими — було ушкоджено черевну порожнину й стегно. У важкому стані Євгенію госпіталізували до місцевої лікарні, а 31 травня 2022 р. санавіацією доставили до медзакладу Німеччини. «Із тими пораненнями, які отримала донька, шансів жити було, як мені сказав лікар, максимум тиждень. Але Женя так хотіла жити, що протрималася ще 9 місяців. І дедалі частіше вона казала: «Мамо, я не хочу тут помирати, давай мене в Україну». Я їй говорила: «Женю, ти таке не кажи, такого не може бути, ми вже скільки з тобою перенесли, доню. Ми в одному з тобою човні, ми повинні боротися за те, щоб ти одужала». А вона відповідала: «Ні, мамо, ми в різних човнах, ти — у човні життя, а я — у човні смерті», — ділиться болючими спогадами мати Євгенії Галина Григорівна. «Коли вона вже зрозуміла, що, мабуть, все, то попросила повернути її додому, на Батьківщину, і сказала таку фразу: «Я хочу помирати на своїй рідній землі». Повернули її в Україну і, на жаль, Женя померла», — розповів чоловік Євгенії Ігор Гетало. Наприкінці лютого 2023 р. після тривалого лікування Євгенія повернулася до рідної України. 11 місяців вона виборювала життя, перенесла десятки операцій, але, на жаль, 7 березня 2023 р. Євгенія померла. Без коханої дружини лишився чоловік, без турботливої доньки — батьки, а вся велика родина ДСНС — без надійної, професійної та людяної колеги. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Дудку Євгенію Василівну нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.