Гапоненко Юрій Андрійович (Байкер)

55-річний молодший сержант Юрій Гапоненко, позивний Байкер, помер 9 березня 2023 року в госпіталі. 2 лютого під час виконання бойового завдання біля села Благодатне на Донеччині він отримав множинні вогнепальні мінно-осколкові поранення спинного хребта. У важкому стані був доставлений до лікарні в Києві, проте серце захисника зупинилося. Юрій народився у місті Конотоп Сумської області. Жив у столиці. Здобув дві вищі освіти у Київському національному університеті транспорту за професіями інженера-будівельника автомобільних доріг та економіста-правознавця. Працював інженером. Потім зробив кар'єру в банківській сфері: від спеціаліста відділу до виконуючого обов'язки голови правління. Займався комерційною діяльністю. Багато років працював керівником підприємств. Був засновником та акціонером декількох компаній, зокрема, ТОВ «Моноліт», Попільнянський консервний завод, ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор». Також був одним з акціонерів ТОВ «Корпорація «Ватра», (м. Тернопіль): 18 років очолював Раду правління, останні 5 років був головою товариства. Любив полювання, рибалку, подорожі, історичні фільми. Останнє захоплення – байкерський рух. На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 року, чоловік приєднався до лав 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. В одному з боїв дав наводку на кілька ворожих танків, які вдалося знищити. За це у травні 2022-го Юрія нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Влітку перевівся до 46-ої окремої аеромобільної бригади. Там командував розвідувальним відділенням. Брав участь у звільненні Херсонщини, а згодом вирушив на Донеччину. За час служби також був нагороджений грамотами, медалями «Честь.Слава. Держава» та «За хоробрість в бою». «Попри свій вік та важку травму хребта, що отримав за пів року до початку війни, з перших днів добровольцем Юра пішов до військкомату та став снайпером-розвідником в 95-ці. Протягом першого місяця, в захопленому Макарівському районі, потрапляє в запеклі бої. На 51-му кілометрі один на один із ворогом проводить двобій та дістає важливі розвідданні. За мужність і проявлений героїзм був нагороджений орденом. Потім у складі 46-і ОАЕМБр ДШВ брав участь у звільненні Херсонської області, боях біля Білогірки й Давидового Броду. Байкер постійно попереду, на бойових. Потім схід: штурмові бої в Бахмуті, де отримує осколкове поранення шиї середньої важкості. Та без лікарняних іде далі у прямі зіткнення з ворогом під Соледаром та в самому місті. У січні 2023-го застужений, із запаленням легень, замість лікарні знову йде на бойові в Благодатному, де отримує вже важке мінно-вибухове поранення, що за місяць спричинило загибель», – розповіла дружина загиблого Тетяна. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІ ступеня. Поховали Юрія на Пирогівському цвинтарі в Києві. У захисника залишилися дружина і двоє синів.