- Укр
- Англ
Загута Юрій Григорович (Іспанець)
1 лютого 1991 – 23 листопада 2023Сумська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Юрій Загута народився в м. Глухів Сумської області. Закінчив Глухівську ЗОШ № 2. Потім навчався в Глухівському агротехнічному коледжі Сумського НАУ (2006—2010), закінчив Глухівський Національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (2012—2014). Деякий час працював у Києві, був майстром-столяром. На час початку війни він вже переїхав до Хорватії та працював з деревом, розвиваючи свої професійні навички. Юрій мріяв побачити світ, бути вільним і покладатись тільки на себе. Мав загострене почуття справедливості, власну думку. І коли інші їхали за кордон, він з Хорватії повернувся до України. Вже 1 березня 2022 року був мобілізований до лав Національної гвардії України, в кінці березня заповнив анкету на деблокаду Азовсталі та 10.04.22 його перевели в «Азов». Відразу після короткотривалого навчання, приймав безпосередню участь в бойових діях на Донецькому та Луганському напрямках.23 листопада 2023 року Юрій загинув унаслідок мінометного обстрілу на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Діброва на Луганщині.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 32-річний «азовець» Юрій Загута, позивний Іспанець, поліг 23 листопада 2023 року на території Серебрянського лісництва в районі селища Діброва на Луганщині. Після вдалого штурму і зайняття ворожих позиції загинув унаслідок мінометного обстрілу. Юрій народився в місті Глухів Сумської області. У 2006-2010 роках навчався в Глухівському агротехнічному коледжі Сумського НАУ. У 2014 році закінчив Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка. В мирному житті працював майстром-столяром у Києві, потім переїхав до Хорватії та працював з деревом, розвиваючи свої професійні навички. Дуже любив природу. Обожнював рибалити. Мріяв побачити світ, бути вільним і покладатись тільки на себе. Мав загострене почуття справедливості та власну думку. Коли почалася повномасштабна війна, Юрій повернувся з Хорватії на Батьківщину. 27 лютого 2022 року був у Львові. Три дні йому знадобилось, щоб знайти ТЦК, який міг би прийняти його на службу. І вже 1 березня 2022 року був мобілізований до лав Національної гвардії України. Він хотів чогось більшого, тому в кінці березня заповнив анкету на деблокаду «Азовсталі». 10 квітня 2022 його перевели в «Азов». Служив на посаді гранатометника. За час служби воїн отримав такі відзнаки: медаль «Ветеран війни – Учасник бойових дій» та орден «За мужність» III ступеня (посмертно). «Ініціативний, з купою пропозицій, максималіст в усьому, що стосувалось несення служби. І в той же час надійний і безвідмовний. Юрій був ідеальним воїном», – таким його згадували побратими. «Юра був дуже добрим, справедливим, завжди старався допомогти, жив заради усіх, але не заради себе», – розповіла його мама Олена Олександрівна. Поховали Героя в селі Сліпород на Сумщині. В Юрія залишилися мати та брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'