Кіндратишин Юрій Миронович (Кіндер)

Солдат Юрій Кіндратишин (позивний Кіндер) загинув 11 березня 2022 р. у с. Липівка Київської області. Під час бою ворожий снаряд влучив у БМП, в якій перебував Юрій. Ударною хвилею відірвало башту. Машина не вибухнула. Декому вдалося втекти, а декого зловили окупанти, допитували та жорстоко вбили. Юрій же залишився в машині. Від удару мотор змістився і притиснув йому ноги. Ніхто не міг підійти до БМП, побоюючись, що вона вибухне будь-якої миті. Тіло чоловіка було всередині БМП до 1 квітня, поки українські військові не звільнили село. Наступного дня місцеві жителі поховали Юрія у братській могилі на території церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Юрію Кіндратишину було 40 років. Він народився в с. Підгородці Львівської області. Навчався у місцевій школі. Згодом продовжив навчання у Стрийському вищому професійному училищі № 34, де здобув фах газозварника. Любив ліс, природу, обожнював ходити по гриби та садити дерева. Значну частину життя працював за кордоном у ремонтно-будівельній галузі. Добровільно став на захист України у 2017 р. Після закінчення першого контракту уклав інший, який повинен був закінчитися 29 березня 2022 р. Під час повномасштабного російського вторгнення воював у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора. Посмертно нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня, Князівським хрестом Героя «Навіки в строю», медаллю «Незламним героям російсько-української війни», був удостоєний «Почесний громадянин Сколівщини». «Був добрим і щирим братом, хорошим майстром. Пишаюся ним і дуже сумую. Мені й досі не віриться, що його вже немає серед живих…», — написала рідна сестра Наталія Котик-Манькова. Похований Юрій у рідному селі. У нього залишилися мама, доньки Вікторія, Вероніка та Дарина, онучка Лея, дві сестри та брат.