Махнюк Юрій Миколайович (Коваль)

23-річний молодший лейтенант Юрій Махнюк помер у львівському шпиталі 10 жовтня 2022 р. 1 вересня він дістав важке осколкове поранення голови у бою під Соледаром на Донеччині. Офіцер був у комі. Лікарі намагалися його врятувати, однак серце воїна зупинилося. Юрій народився у м. Ковель Волинської області. Закінчив місцеву школу № 9. Потім навчався у Ковельському промислово-економічному коледжі. Згодом вступив до Луцького національно-технічного університету. Обіймав посаду інженера-технолога у міжнародній компанії «Modern-Expo». Під час повномасштабного російського вторгнення, у березні 2022 р., Юрій був мобілізований до лав ЗСУ. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Воював на Харківському, Донецькому і Луганському напрямках. «Не можу, братику, я досі повірити, що тебе вже немає. Зі сльозами на очах я пишу ці слова, згадуючи, яким ти був добрим, безкорисливим, найкращим і вірним другом, братом. Я дуже хотів би почути ще раз твій голос, побачити твою усмішку, яка гріла душу, але доля зробила по-своєму. Ще в школі Юра відрізнявся від інших своєю добротою та скромністю. Завжди був людяним і захищав інших. Дружили ми з ним 15 років. Юра ніколи не відмовляв у допомозі, навіть тоді, коли б це йому завдало шкоду. Завжди був старанним у навчанні, допомагав і шанував батьків, любив своїх друзів. Навіть на передовій Юра намагався бути позитивним, він заспокоював близьких, хоча йому самому це було потрібно. Пам'ятаю його завжди усміхненим. Він любив життя і вмів жити. Був душею компанії, знав, як розвеселити. Казав мені: «Вадімич, не парся, прорвемся». Здавалося б, така звичайна фраза, але вона з його вуст звучала, як заспокійливе. Він був найкращим, золотим другом. Юрчик залишиться навіки у наших серцях, нам дуже його бракуватиме, цей біль не згасне ніколи, ми не забудемо і не пробачимо. Спочивай з миром, мій любий друже, Царство тобі Небесне! P.S. Моліться за його душу, бо він життя своє віддав за Вас!» — розповів шкільний товариш загиблого Вадим. Поховали офіцера на Алеї Героїв у рідному Ковелі. Вдома на захисника чекали батьки, сестра та друзі.