- Укр
- Англ
Іщук Юрій Олександрович
6 травня 1969 – 24 лютого 2022Вінницька обл. – Херсонська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 52-річний старший солдат Юрій Іщук загинув 24 лютого 2022 р. під час виконання бойового завдання з охорони Антоновського мосту на Херсонщині. Захисник потрапив під ворожий обстріл та отримав смертельне вогнепальне поранення грудної клітки. Відтоді вважався зниклим безвісти до моменту звільнення Херсонщини. Юрій народився і жив у с. Мелешків Вінницької області. Отримав середню освіту. Працював трактористом. Був одружений, виховав двох дітей і вже бавив онука. У 2018 р. чоловік уклав контракт і став на захист держави у лавах Збройних сил України. Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду старшого стрільця. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. Щиро вірив у перемогу і сміливо боровся за Україну до останнього подиху. «Мій тато був доброю, порядною людиною. Ніколи нікого не залишав у біді. Завжди посміхався. Його дуже нам не вистачає... І досі я не вірю, що його більше немає», — розповіла донька Юлія Іщук. 20 листопада 2022 р. захисника поховали із військовими почестями у рідному селі. В Юрія залишилися мама, дружина, донька, син, онуки, брат і сестра. Посмертно героя було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'