Ковенєв Юрій Олексійович (Джура, Кеер)

Старший солдат Юрій Ковенєв (позивний Кіп) загинув 17 серпня 2023 р. на території Серебрянського лісництва, поблизу м. Кремінна Луганської області. У бою з ворогом дістав смертельні поранення під час гранатометного обстрілу. 29 серпня захиснику виповнилося би 33 роки. Юрій народився у с-щі Врадіївка Миколаївської області. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Але за фахом працював недовго. Із братом займався бджільництвом, у міжсезоння займався фрилансом. Із 2018 р. жив у Миколаєві. Останнє місце роботи — «АТБ-маркет». У 2014–2015 рр. брав участь в АТО у складі 79-ї окремої аеромобільної бригади, у 2016–2017 рр. був в Українській добровольчій армії. Тож, маючи бойовий досвід, знову пішов на фронт і в 2022 р., під час повномасштабної війни. Спочатку служив у 406-й окремій артилерійській бригаді імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова, у 2023 р. перевівся до 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Із часів служби в 2014 р. Юрій мав позивний Джура, але, як сам казав, що вже «виріс» із нього і хотів щось нове. Коли перевівся до «Азову», чоловік почав нову історію з новим позивним, який придумав разом із дружиною. Слово «Keep» в англійській мові має багато символічних значень, тому після довгих розмірковувань нарешті зупинились на ньому. Військовий неодноразово був відзначений нагородами «Ветеран війни — учасник бойових дій», «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції», «Незламним героям російсько-української війни», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «У нашій шафі завжди висіла форма. І то було лише питанням часу, коли чоловік її знову одягне. Адже ще у грудні 2021 р. він запитав: «Ти ж розумієш, що як тільки все почнеться, я піду?». Мріяв звільнити Україну від російської навали, щоб нарешті жити наше щасливе життя без війни... Єдине, що мені зараз залишається, — жити за двох, бо ще в 2017 р. коханий мене попросив: «Якщо зі мною щось станеться, пообіцяй, що не поставиш своє життя на паузу». До зустрічі у кращому світі, найсвітліша Людино», — поділилась дружина полеглого воїна Анастасія. Поховали Юрія на Алеї Слави в рідному селищі. Вдома на захисника чекали дружина, батьки, брат та інші рідні, друзі, побратими. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин смт Врадіївка».