- Укр
- Англ
Максимчук Юрій Юрійович (Гуцул)
31 жовтня 1993 – 5 червня 2023Івано-Франківська обл. – Запорізька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Юрій Максимчук (позивний Гуцул) загинув 5 червня 2023 р. у районі с. Левадне Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельне поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. У жовтні захиснику виповнилося би 30 років. Юрій родом із с. Бистриця Івано-Франківської області. Закінчив там школу. До великої війни кілька місяців працював у росії перевізником деревини. Однак після повномасштабного вторгнення чоловік одразу вирішив повертатися на Батьківщину, перетнувши 5 країн. На початку березня Юрій записався добровольцем до Надвірнянського військкомату та очікував на дзвінок. Через два тижні знову наполегливо звернувся до них із проханням взяти його обороняти Україну. 7 травня 2022 р. вирушив навчатися на Львівщину. Через декілька місяців його перевели на Миколаївщину, де чоловік став бійцем 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Разом із підрозділом вирушив на Донеччину. 30 жовтня 2022 р. в Авдіївці Юрій дістав осколкові поранення плеча. Після реабілітації повернувся на службу з осколком, який так і не змогли витягнути. Отримав звання молодшого сержанта та став командиром відділення розвідгрупи, командиром бойової машини. «Юрчик був дуже веселим та водночас серйозним, відважним і справедливим, не боявся важкої роботи. Ще маленьким хлопчиком любив грати з братом у війну. Любив зброю та хотів стати військовим. Коли йому виповнилося 18 років, хотів служити в армії, аде двічі отримував відмову», — розповіла сестра загиблого Христина. Поховали морпіха у рідному селі. В Юрія залишилися батьки та сестри.Платформа пам'яті 'Меморіал'