Приймаченко Андрій Васильович (Архангел)
26 вересня 1990 – 12 жовтня 2023Житомирська обл. – Донецька обл.
Орден «Золота Зірка»

Біографія
Народився 26 вересня 1990 року в селі Заболоть Бердичівського району Житомирської області. З дитинства мріяв стати військовим. Під час російського вторгнення в Україну — полковник, командир 1-го окремого штурмового загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення Національної гвардії України. В перші дні повномасштабного вторгнення Андрій Приймаченко зміг провести евакуацію особового складу та озброєння з місця дислокації, по якому згодом армія РФ завдала ракетного удару. У найкоротші строки Андрій Приймаченко зміг організувати охорону міжнародного аеропорту Жуляни із завданням не допустити висадку десанту армії РФ. Керував діями груп спеціального призначення у Київській області, на Ізюмському напрямку в Харківській області і в промисловій зоні міста Сєвєродонецьк, планував штурмові операції на Авдіївському напрямку. на Ізюмському напрямку Андрій Приймаченко у квітні 2022 року відзначився мужніми та героїчними діями в запеклих боях. В Авдіївці, поблизу населеного пункту Веселе на Донеччині та поблизу Вугледара воював у 2023 році. У жовтні група під керівництвом Андрія Приймаченка знищила два російські бронеавтомобілі разом з екіпажами. Загинув 12 жовтня 2023 року під час артилерійського обстрілу з боку військ РФ.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Полковник Андрій Приймаченко на псевдо Архангел поліг 12 жовтня 2023 року поблизу села Багатир Волноваського району Донеччини. У бою з окупантами зазнав смертельного поранення внаслідок артилерійського обстрілу. У вересні офіцеру виповнилось 33 роки. Андрій народився в селі Заболоть Житомирської області. Майже все життя прожив у місті Бердичеві рідної області, де закінчив школу. У шкільні роки займався боксом і боротьбою. Брав участь у змаганнях, де займав призові місця. Згодом навчався в Харківській національній академії внутрішніх військ МВС, де здобув своє перше військове звання лейтенанта. Все життя був військовим. Служив на офіцерських посадах у МВС, потім – в Нацгвардії. В останні роки мешкав з родиною на Київщині – у Вишгороді. У вільний час любив подорожувати Україною. Під час повномасштабної війни офіцер був командиром 1-го окремого штурмового загону ОЗСП «Омега», що у лавах НГУ. Воював на Київщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині. За гідну службу Андрія Приймаченка відзначили нагородною зброєю та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. А посмертно йому присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». «Ми з Андрієм разом ще зі шкільних років, я не знаю кращої людини, ніж він. Турботливий і відповідальний, люблячий чоловік і батько, та водночас дуже мужній, цілеспрямований, досягав своєї мети завжди. Від нього завжди віяло теплом, він давав мені впевненість, з ним я знала, що все буде добре. Ще він був справжнім командиром, розумним, справедливим, розсудливим. Хлопці про нього говорять як про кращого командира, якого вони знали», – розповіла дружина полеглого офіцера Ольга. Поховали воїна на Алеї Героїв Лісового цвинтаря в Києві. В Андрія залишились батьки, брат, дружина, донька і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'