Сохань Артем Юрійович (Медик)

Капітан Артем Сохань (позивний Медик) загинув 5 жовтня 2022 р. під час виконання бойового завдання зі знешкодження шляхів проходу ворожих диверсійно-розвідувальних груп на Харківщині. 19 жовтня захиснику мало виповнитися 38 років. Артем народився і жив у Києві. Закінчив Національний медичний університет імені Олександра Богомольця, здобув фах провізора. У 2014–2015 рр. у складі 12-го батальйону територіальної оборони «Київ» брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Дістав поранення, але після реабілітації повернувся на війну. Неодноразово був нагороджений медалями та відзнаками. З початком повномасштабного російського вторгнення Артем продовжував боронити Україну від окупантів. У складі 130-го батальйону територіальної оборони м. Києва брав участь в обороні столиці та Київщини. Офіцер командував 1-ю ротою. Після звільнення області їхній підрозділ вирушив на Харківщину. У травні офіцер був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Для нас із Артемом родина була завжди могутньою фортецею! Артем шанував традиції та сімейні цінності — навіть започаткував родинний герб. Він планував виховувати дітей власним прикладом — на патріотизмі, міцній родині, силі духу та вірі в краще майбутнє! Турботливий чоловік, люблячий батько для своїх доньок — у сімейному житті Артем брав усю відповідальність на себе, про таких говорять, що за ним, як за кам'яною стіною. Основним життєвим принципом мого чоловіка було — убезпечити свою сім'ю. За 8 місяців війни, як би складно йому не було, на мої питання Артем завжди відповідав: «Прорвемся, Сонечко!». На жаль, війна забирає найкращих…» — розповіла дружина загиблого Інна. «Мій командир! Дякую, Артеме, що повірив у мене, запросив до себе в роту і довірив взвод. Ти завжди був перший! Першим заходив на нові позиції перед тим, як завести особовий склад, першим зайшов на позиції ворога, коли ми перейшли у наступ, першим вийшов на кордон! Завжди в гуморі, завжди відкритий для спілкування з бійцями. Брате, спочивай з миром!» — зазначив побратим Борис Черкас. «Для мене було за честь служити під командуванням Медика. Раз за разом у реальний бій може вести виключно справжній лідер, котрому довіряють. Робити це ефективно протягом 8 місяців виключно наказами неможливо, особливо коли твій підрозділ складається з добровольців. Артем був саме таким лідером та командиром, за яким ми йшли, тому що довіряли, а не тільки через те, що був наказ», — сказав побратим Андрій Юдін. «Командир бився та загинув, як і належить людині честі. Оберігаючи бійців від найнебезпечніших завдань, виконував їх сам або був на чолі передових груп. Для своєї роти був кому добрим другом, кому — майже батьком. Та для всіх незмінно — лідером і захисником. Пам'ять буде вічна!» — додав побратим Богдан Яременко. Поховали офіцера на Алеї Героїв Берковецького кладовища у Києві. Вдома на Артема чекали дружина та дві доньки.