Голуб Богдан Володимирович (Птах)
3 березня 1976 – 9 лютого 2024Біографія
Богдан Голуб народився 3 березня 1976 року в селі Томилівка Білоцерківського району Київської області. У 1983–1991 роках навчався в школі № 11 міста Біла Церква; у 10 років втратив батька, тож змалку став опорою для мами та молодшої сестри. Після дев’ятого класу вступив до ПТУ № 5, яке закінчив у 1994 році, здобувши професію верстатника широкого профілю.
У травні 1994 року був призваний до лав Збройних сил України, проходив строкову службу у прикордонних військах на кордоні з Придністров’ям у районах Болгана та Грабарівки, де прослужив майже два роки. Після армії через кризу на підприємствах не зміг працювати за фахом, тому у грудні 1996 року влаштувався до Білоцерківської виправної колонії № 35 на посаду молодшого інспектора служби охорони і прослужив там понад 14 років, згодом ставши заступником та тимчасово виконуючим обов’язки начальника караулу. На початку 2011 року звільнився за вислугою років у званні старшого прапорщика.
З майбутньою дружиною Оленою познайомився 1997 року, а їхня спільна історія розпочалася під час зустрічі нового 2000 року. 10 лютого 2001 року подружжя одружилося, у травні 2002 року в них народився син Владислав. Родина жила дружно, Богдан був люблячим і турботливим чоловіком та батьком; вони любили проводити час разом на прогулянках до річки Рось, у дендропарку «Олександрія», щоліта виїжджали до моря.
Після виходу на пенсію у серпні 2011 року Богдан влаштувався на шинний завод «Росава» в Білій Церкві, у складальний цех легкового виробництва, де працювала й дружина. За 11 років роботи опанував кілька виробничих спеціальностей і зарекомендував себе відповідальним та сумлінним працівником.
Військова служба
Молодший сержант, КулеметникЗ перших днів повномасштабного вторгнення Богдан, не вагаючись, звернувся до військкомату, вважаючи захист рідного дому своїм обов’язком. 25 лютого 2022 року добровольцем вступив до складу 132‑го окремого батальйону 114‑ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку служив стрільцем у званні молодшого сержанта у другій стрілецькій роті й ніс службу на Київщині. Згодом був переведений на посаду кулеметника до першої стрілецької роти, у складі якої обороняв Україну на Донецькому напрямку, зокрема в районах Бахмута, Хромового та Часового Яру.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Медаль «Лицарський хрест»
Відзнака «За оборону рідної держави»
Загинув 9 лютого 2024 року під час бою на околицях міста Бахмут Бахмутського району Донецької області, залишаючись до кінця відданим військовій присязі та своїм побратимам.
- м. Біла Церква, кладовище "Сухий Яр", алея Слави
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
Ще не додано