Яцюк Денис Олегович
19 вересня 1984 – 14 грудня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Аеророзвідник Денис Яцюк (позивний Нед) загинув 12 грудня 2023 р. під Авдіївкою на Донеччині. У бою з окупантами він зазнав смертельної вибухової травми. Захиснику тепер назавжди 39 років. Денис народився у м. Дніпро, де і прожив усе життя. Навчався у школі № 112. Потім вступив до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Вивчав журналістику. Працював на 51-му Дніпропетровському державному телеканалі оператором і журналістом. На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до ДФТГ «Варта Дніпра». Перебуваючи у складі добровольчого формування, у перервах між чергуваннями на посту заохочував побратимів до здобуття нових необхідних знань і навичок з медицини, тактики ведення бою тощо, займався пошуком можливих варіантів, аби здобути ці знання та вдосконалювати їх. Згодом приєднався до Збройних сил України та тримав оборону у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Служив у підрозділі аеророзвідки. «Денис був привітним, добрим і турботливим. Завжди сумлінно та відповідально підходив до всього, що робив у житті. Це людина з великої літери, про яку всі згадують з теплом. Найбільше любив свою родину та країну. Боровся за справедливість як у цивільному житті, так і у військовому. Намагався зробити все залежне від себе, щоб принести найбільшу користь. І надихав на це інших», — розповіли його подруги Юлія та Наталя. «Коли кажуть «харизматична людина», то уявляєш суворого, міцного чолов'ягу, але з Деном було інакше. Він був справжнім, відкритим, принциповим, міг знайти слова підтримки для кожного. Він мав харизму, і люди мимоволі озирались і запитували себе: «А як би зробив Денис?». Про нього неможливо говорити у минулому часі, тому що навіть зараз, коли він не поруч, ми відчуваємо його тепло, погляд, чуємо сміх і жарти. Це було честю називати його другом», — згадує полеглого воїна близький друг Костянтин. Тіло Дениса кремували, після чого попіл розвіяли над р. Дніпро в рідному місті. У героя залишились любляча сім'я та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'