Українець Дмитро Анатолійович (Хохол)

Дмитро Українець народився в Ірпені. З дитинства був нерозлучний з технікою. Закінчив Бородянське училище з відзнакою, навчався в автодорожньому інституті. Понад усе Дмитро любив автомобілі, був вправним водієм та талановитим майстром, який знав кожну деталь механізму.Життя не раз випробовувало його на міцність. У 2013 році чоловік пережив страшну трагедію, смерть молодої дружини, після якої залишився з двома маленькими дітьми. У 2014 році хотів захищати країну в лавах Нацгвардії, але тоді завадив стан здоров'я. Проте Дмитро не склав руки. Возив допомогу оборонцям на Донбас, доїжджаючи до самого Маріуполя.24 лютого 2022 року без вагань став на захист Ірпеня. Знову за кермом, знову в русі. Евакуйовував цивільних, розвозив волонтерську допомогу, вистежував ворога та передавав координати артилерії ЗСУ.Його мама, Ліна Олександрівна, згадує, як 4 березня син попереджав родину про прорив танків, а ввечері ділився першим бойовим хрещенням. Він не збирався помирати, обіцяв дружині Наталії швидку зустріч і вірив у перемогу.«4 березня мій син дзвонив нам, попереджав про прорив танків у районі Державної податкової академії. Кричав: “Мамо, бігом до підвалу, танки!”. Увечері ще раз дзвонив: “Мамо, я сьогодні отримав перше бойове хрещення. А ще з побратимами змогли спіймати навідника... Добраніч, мамо, будемо відпочивати”», — згадує пані Ліна. Дмитро Українець загинув 5 березня 2022 року на вулиці Давидчука в Ірпені. Разом із другом дитинства Сергієм Малюком вони вступили у нерівний бій із колоною кадирівців. Сергій поцілив у бензовоз, а Дмитро в цей час розвертав авто під шаленим вогнем піхоти. Хлопці відчайдушно відбивалися до останнього.Про смерть сина мати дізналася лише 9 березня. Його поховали у братській могилі біля автозупинки, і лише після звільнення міста змогли перепоховати на Алеї пам’яті захисників України. Герою назавжди 40 років.