Рубашевський Дмитро Олегович (Ганс)
25 грудня 1991 – 12 квітня 2022Біографія
Дмитро Рубашевський народився 25 грудня 1991 року у м. Бресті Республіки Білорусь. Працював у друкарні — вантажником та висекателем друкарського станку.
2015 року вперше приїхав в Україну, щоб захищати її від російської навали у лавах полку «Азов», але дізнався, що іноземців туди не приймають і повернувся додому.
З другої спроби, 2016-го, приєднався до 2-ї резервної роти (командир «Хаммер») Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор», проте після півтора місяців перебування на кордоні з Кримом, де не було бойових дій, поїхав у Київ і через тактичну групу «Білорусь» приєднався до добровольчого батальйону «ОУН», у складі якого у березні — квітні воював у с. Піски.
Пізніше, з квітня 2016-го по червень 2018 року — стрілець та командир 2-го взводу 1-ї окремої штурмової роти ДУК «ПС», воював у найгарячіших на той час точках, таких як шахта «Бутівка», с. Піски, м. Авдіївка під командуванням Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі», який особливо відзначав друга «Ганса» за вміння організувати фортифікаційне обладнання позицій та надання допомоги пораненим. Дістав два поранення, в грудні 2017-го нагороджений недержавною відзнакою — орденом «Народний Герой України».
З червня 2018-го по червень 2019 року воював у складі ДШГ «Ведмеді» 8-го окремого батальйону «Аратта» Української Добровольчої Армії, виконував бойові завдання за лінією розмежування, беручи участь у штурмах позицій і диверсійних заходах. 2019-го під час бою під с. Широкиним дістав тяжке поранення, внаслідок якого втратив праве око, а ліве — зазнало пошкоджень. Не зважаючи на це, після лікування повернувся до строю. У липні 2019 року нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України — нагрудним знаком «Знак пошани».
Військова служба
Солдат24 окрема механізована бригада імені короля ДанилаЗ серпня 2020 року проходив війскову службу за контрактом у 24-й окремій механізованій бригаді ім. Короля Данила, одружився на сестрі полеглого побратима Мар’яна «Хітрого» Корчака, жив у селищі Шкло на Львівщині. У вересні 2021-го за порятунок життя побратима нагороджений відзнакою РНБО України III ступеня. За спогадами побратимів, деякий час страждав від наслідків ПТСР та від невизначеності власного статусу, оскільки йому не було надано громадянство України, а з документів він мав лише прострочений білоруський паспорт. Відмовлявся від пропозицій обійняти посаду інструктора, вважаючи, що його місце на передовій.
30-річний солдат Дмитро Рубашевський зустрів повномасштабне вторгнення росії у лавах 24 ОМБр, брав участь у вилазках у ворожий тил та у оборонних боях.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Відзнака «Знак пошани»
Нагрудний знак «Хрест Хоробрих» (посмертно)
Відзнака «Народний Герой України»
Загинув 12 квітня 2022 року поблизу села Ізюмського на межі Луганщини й Харківщини, під час бою влучним пострілом із ПТРК «Стугна» поранив командира російської батальйонної тактичної групи, якого потім було знищено.
Залишилися дружина та дворічна донька, мати, брат. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2022, посмертно), нагороджений медаллю ордена Погоні (2022, посмертно) та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» (вересень 2023, посмертно).
17 квітня 2022 року після панахиди у храмі святого Миколая УГКЦ похований у селищі Шкло.
- Кладовище смт. Шкло (Новояворівська ТГ, Яворівський р-н., Львівська обл.)
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
Ще не додано