Кузьмін Дмитро Володимирович (Миротворець)

Дмитро Володимирович народився у Свердловській області (росія), у 5-річному віці разом із родиною переїхав в Україну, на Черкащину. Батько Дмитра був художником. Після закінчення школи, також маючи хист та бажання продовжити батьківську справу, Дмитро вступив до Київського художнього училища. Після закінчення першого курсу в 1992 р. був призваний на строкову військову службу, яку проходив у частинах Національної гвардії України, дислокованих у Донецьку. Зарекомендувавши себе якнайкраще, був звільнений у запас у званні сержанта. Згодом закінчив найдавніший торговельно-економічний вищий навчальний заклад України — Львівську комерційну академію, у стінах якої познайомився з майбутньою дружиною Зоряною. У 2007 р. Бог подарував подружжю первістка Михайла, а за три роки на світ з'явився його братик Іван. Дмитро захоплювався фотографією, і це хобі перетворилося на його улюблену професію: він працював фотографом на курортах Єгипту, звідки повернувся на Батьківщину з початком Революції гідності. Брав активну участь у діяльності самооборони Євромайдану. Після анексії Криму добровольцем став до лав батальйону «Дніпро-2». «Де я — там мир», — жартував він. Власне, позивний Миротворець Дмитро отримав після того, як йому вдалося врегулювати конфлікт поблизу м. Червоноармійськ, коли під час проведення «референдуму» натовп прихильників так званої ДНР спробував заблокувати рух колони його підрозділу. Дмитро, знявши шолом і балаклаву, сміливо вийшов на переговори, і його щирі слова про те, що українські силовики не воюють з мирним населенням, змусили мітингувальників відступити й пропустити колону. Згодом Дмитро Володимирович уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, обійнявши посаду командира відділення батальйону спецпризначення «Донбас». Після проходження курсу бойової підготовки одним із перших вирушив у район проведення антитерористичної операції. Командир підрозділу Семен Семенченко у фейсбуці написав з приводу цієї трагедії: «Миротворець загинув під час бою. Як чоловік. Як солдат… Відважний воїн, свідомий громадянин, надійний друг, світла й чудова людина з добрими ясними очима. Дмитро — професійний фотограф, який полишив свою роботу, але не покликання, й до останнього дня створював фотохроніки життя батальйону «Донбас». Нині його побратими переглядають ці знімки, які Миротворець лишив їм на згадку. Усім їм боляче, адже для бійців він став справжнім другом. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Ми всі поділяємо вашу велику, непоправну втрату. Діти Дмитра можуть пишатися ним. Їхнього батька покликала війна, адже місяці поспіль наша країна палає у вогні. Саме за їхнє й наше вільне, світле майбутнє та майбутнє всіх дітей і бореться «Донбас»…».