Коцяр Ігор Олександрович

Народився 19 березня 1994 р. у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Під час навчання у Дніпропетровській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін № 119 Ігор захоплювався спортивним туризмом, виборював призи на конкурсах краєзнавців. У 2013 р. закінчив Дніпропетровське професійно-технічне училище № 17 (за спеціальністю «Столяр»), восени того ж року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Криворізькій окремій спеціальній моторизованій бригаді міліції внутрішніх військ МВС. Під час подій Революції гідності, взимку 2013–2014 рр., виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці, діставши при цьому поранення. Вже як військовослужбовець Національної гвардії України у складі підрозділу понад місяць брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, виявивши мужність, сумлінність, доброзичливість до товаришів, вірність військовій присязі. 23 липня під час боїв за визволення Лисичанська отримав смертельні поранення… У травні 2015 р. поблизу м. Лисичанськ урочисто відкрили пам'ятник на місці загибелі генерал-майора О. Радієвського, полковника П. Сніцара та солдата І. Коцяра. Мати Ігоря, Світлана Миколаївна Коцяр: «Я розумію, що він герой, що він захищав Батьківщину. Але нам так не вистачає сина. Немає сил. Рік минув, а ніби вчора все сталося — пам'ятаєш кожне його слово, кожну розмову з ним. Пам'ятаю, як просила його не йти. А він відповідав: «Мамо, я не хочу, щоб тут була війна». Він дуже хотів повернутися визволителем. Казав, що ми обов'язково переможемо…».