Білевич Ігор Володимирович

Білевич Ігор Володимирович народився 4 жовтня 1971 р. у м. Шостка Сумської області. Після закінчення Шосткинської середньої школи № 1 упродовж 1988–1993 рр. навчався у Глухівському державному педагогічному інституті на Сумщині. Проходив службу в лавах ЗСУ, працював учителем трудового навчання. У 1995 р. був призначений викладачем кафедри трудового навчання Глухівського державного педагогічного інституту. У 2000–2005 рр. навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у м. Київ. У 2003 р. обійняв посаду викладача кафедри інженерної графіки Національного університету харчових технологій (м. Київ). Водночас у 2005–2008 рр. за сумісництвом працював відповідальним секретарем Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2008 р. перейшов на посаду старшого викладача кафедри художніх виробів із дерева і металу Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Згодом повернувся до своєї альма-матер — старшим викладачем кафедри технологічної і професійної освіти, а з 2018 р. — доцентом цієї ж кафедри Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. З січня 2015 р. Ігор Білевич брав участь у війні на Сході України, був учасником бойових дій. Освоївши військову професію артилериста, боронив шахту «Бутівка» на північних околицях м. Донецьк. У березні 2016 р. демобілізувався та повернувся додому до Глухова, продовжуючи займатися творчістю та вчити цього студентів Глухівського університету. Окрім педагогічної, вів активну громадську діяльність. За підтримки друзів заснував у Глухові фестиваль різьбярства. Для саморозвитку опанував лозоплетіння, ковальство, гончарство, художню обробку шкіри та інші ремесла, навчав цього студентів. Своїми руками збудував власний будинок. Також захопився мистецтвом володіння шаблею. Разом з товаришем у 2018 р. створив козацький клуб «Гарда». З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 р. добровільно пішов до територіального центру комплектування й вступив до лав Збройних сил України. Брав участь у боях на підступах до Києва, потім з травня 2022 р. разом із побратимами перебував на передовій у Донецькій області. Загинув 29 вересня 2022 р. поблизу с. Ямпіль на Донеччині. Він кинувся рятувати побратима й отримав осколкове поранення у шию. Чин прощання із загиблим проходив 5 жовтня 2022 р. у Глухові біля пам’ятного знака Героям Небесної сотні. Поховали Ігоря Білевича на Вознесенському кладовищі.