Зубков Іван Іванович (Краб)
1 листопада 1973 – 20 січня 2015Хмельницька обл. – Донецька обл.

Орден «Золота Зірка»
Біографія
Іван Іванович Зубков народився 1 листопада 1973 р. у м. Деражня Хмельницької області. До 1987 р. навчався в середній школі № 2, у 1991 р. закінчив середню школу № 3 м. Деражня. У 1991 р. вступив до Львівського вищого військово-політичного ордена Червоної Зірки училища. Навчався у роті, що готувала фахівців для Військово-морських сил. Після ліквідації цього підрозділу був переведений до Київського вищого військово-морського училища, яке закінчив у 1995 р. У 1995–1998 рр. проходив службу в 19-й ракетній Запорізькій Червонопрапорній орденів Суворова та Кутузова дивізії Збройних сил України (нині — 19-та окрема ракетна бригада, в/ч 33874, м. Хмельницький). У 1998 р. звільнений у запас ЗСУ, деякий час працював комерційним директором одного з підприємств Хмельницького, згодом був приватним підприємцем. Взимку 2013–2014 рр. був активним учасником Революції гідності, перебував на столичному Майдані Незалежності. У серпні 2014 р. як доброволець призваний на військову службу за мобілізацією, служив у 90-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ЗСУ (з осені 2014 р. — 81-ша окрема аеромобільна бригада ВДВ ЗСУ, в/ч польова пошта В1611, м. Костянтинівка Донецької області). Із листопада 2014 р. брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Учасник оборони міжнародного аеропорту «Донецьк». Із 28 грудня 2014 р. перебував удома, в Хмельницькому, у 10-денній відпустці, після завершення якої одразу повернувся в зону проведення АТО. 18 січня 2015 р. брав участь в операції з деблокування підрозділів Збройних сил України, які обороняли Донецький аеропорт. Впевненими діями та вмілим керівництвом підпорядкованим особовим складом забезпечив прорив позицій терористів, що дозволило ввести до нового термінала резервний підрозділ для підкріплення оборони. Під час наступу російсько-терористичних угруповань на аеропорт, в результаті якого їм вдалося закріпитися в деяких його частинах, старший лейтенант Зубков організував контрнаступ та забезпечив відновлення контролю над новим терміналом, організував евакуацію поранених. 19 січня 2015 р. під час боїв за аеропорт дістав поранення в руку, але продовжував керувати обороною нового термінала зі зброєю в руках. 20 січня 2015 р. старший лейтенант Зубков, прикриваючи відхід підрозділу, загинув під завалами унаслідок підриву російсько-терористичними угрупованнями 2-го поверху аеропорту. З того часу вважався зниклим безвісти. Лише у квітні 2015 р. тіло Івана Зубкова було ідентифіковано завдяки експертизі ДНК. 30 квітня 2015 р. похований на кладовищі м. Деражня Хмельницької області.Військова служба
Старший лейтенант, Заступник командира роти – інструктор з повітряно-десантної підготовки90 окремий аеромобільний батальйон (81 аеромобільна бригада)Відзнака «Народний Герой України»
Орден «Золота Зірка»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Звання «Почесний громадянин м. Хмельницького»
- Алексейчук Владислав (Елвіс)
- Атаманчук Олександр
- Байненков Борис (Бойок)
- Боднарюк Олександр (Бандит)
- Буйлук Анатолій (Буйок, Веселун)
- Гасюк Віталій (Юрист)
- Грицан Андрій (Каптьор)
- Грошев Олександр
- Ґудзик Дмитро
- Дацюк Юрій
- Демчук Вадим (Дим)
- Доценко Анатолій (Кент)
- Євдокименко Іван (Ляшко)
- Загуба Володимир (Лєший)
- Зінич Ігор (Псих)
- Зулінський Сергій (Зулік)
- Кожурін Віктор
- Козак Володимир (Козак)
- Кондратюк Олександр (Чорний Вовк)
- Кравченко Павло
- Купріянов Андрій (Якут)
- Лізвінський Валерій
- Марковський Володимир (Кіборг)
- Марченко Іван (Мім)
- Мельник Вячеслав (Анчоус)
- Миронюк Андрій (Сет)
- Олефір Олександр (Борода)
- Опанасенко Валентин (Партизан)
- Осаулко Юрій (Єсаул)
- Пєтухов Дмитро
- Питель Олександр (Молот)
- Полицяк Петро (Чорний)
- Присяжнюк Руслан (Шаман)
- Савчук Петро
- Скляров Дмитро (Скляр)
- Франишин Дмитро (Злостний гном)
- Черниш Олег
- Чупилка Анатолій (Свобода)
- Шевчук Леонід (Чечен)
Алексейчук Владислав Володимирович (Елвіс)Атаманчук Олександр ОлександровичБайненков Борис Михайлович (Бойок)Боднарюк Олександр Васильович (Бандит)Буйлук Анатолій Андрійович (Буйок, Веселун)Гасюк Віталій Аркадійович (Юрист)Грицан Андрій Володимирович (Каптьор)Грошев Олександр ІвановичҐудзик Дмитро ВасильовичДацюк Юрій АнатолійовичДемчук Вадим Володимирович (Дим)Доценко Анатолій Ігорович (Кент)Євдокименко Іван Миколайович (Ляшко)Загуба Володимир Миколайович (Лєший)Зінич Ігор Вікторович (Псих)Зулінський Сергій Миколайович (Зулік)Кожурін Віктор ВолодимировичКозак Володимир Миколайович (Козак)Кондратюк Олександр Іванович (Чорний Вовк)Кравченко Павло СтаніславовичКупріянов Андрій Олександрович (Якут)Лізвінський Валерій ІвановичМарковський Володимир Геннадійович (Кіборг)Марченко Іван Миколайович (Мім)Мельник Вячеслав Олександрович (Анчоус)Миронюк Андрій Миколайович (Сет)Олефір Олександр Павлович (Борода)Опанасенко Валентин Леонідович (Партизан)Осаулко Юрій Леонідович (Єсаул)Пєтухов Дмитро ЮрійовичПитель Олександр Володимирович (Молот)Полицяк Петро Петрович (Чорний)Присяжнюк Руслан Анатолійович (Шаман)Савчук Петро ВасильовичСкляров Дмитро Сергійович (Скляр)Франишин Дмитро Юрійович (Злостний гном)Черниш Олег СергійовичЧупилка Анатолій Михайлович (Свобода)Шевчук Леонід Володимирович (Чечен)Загинув 20 січня 2015 р. у бою під час оборони нового термінала Донецького аеропорту.- м. Деражня, міське кладовище
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
- Два дні до Паски, п'ятниця Страсна, Весна тоді буяла так прекрасно, А в Україні уже рік ішла війна, Вона синів найкращих забирала. І мали б ми радіти і молитись, Проміння сонця гріло ж так ласкаво, І свято віри в чудо воскресіння Неумолимо швидко наближалось. Навколо пахло випічкой і святом, Побілені, стояли всі бордюри, Коти вже гріли вуса… й люди, Щасливі прибирали все навкруги. П'ятниця Страсна, 15-го року, Якою ж ти тоді була страшною, І досі не приймає факт душа, Що то була межа невороття. Все навкруги здавалося насмішкой! Як може бути день прекрасними і весняним, Як може бути чудо воскресіння, Коли вже стало достеменно, Відомо, що тебе немає з нами. Що ти не прийдеш, і не скажеш, я вернувся, Не усміхнешся й не обнімеш всіх, Що не задзвонить більше телефон, Бо поза зоною навіки абонент. Три місяці давали нам надію, Три місяці — як віха цілого життя. І в день, призначений для віри у спасіння, Ми взнали точно, що тебе нема. Війна, аеропорт, потоки крові й сліз, Змінилось все, життя змінило русло. І шкода свята, яке щастя більше не несе — Шкода, що віру в чудо не вернути. Але найбільше шкода Україну, Що третю весну зустрічає у війні, Є люди, що вважають, то не їхнє, Війни немає, мимо них вона пройдеВід сім'ї Стасюк
- Героєм став. Він був, як сонце, світлим і гарячим, Кипів життям та інших надихав. Військовий фах і неспокійна вдача І за життя ще «кіборгом» він став. А серпень, перед тим був серпень. Він їхав з дому за своїх на Схід. За Україну — зболену нестерпно, Що в землю кожен день кладе синів своїх. «Там мої хлопці, там же мої хлопці! Я офіцер! Не можу вдома буть. Та ще й ці очі — доньок моїх очі! За їхню долю воювати йду». Був січень, бій, вогонь — небес не видно, Смалкий осколок душу холодив. А старший лейтенант тримався гідно, Бо він же двічі «кіборг»-командир. Але не вистояв. Упав Донецький аеропорт. А з ним — захисники. Іван Іванович… Синочку, де ти? Нема й сліду. Лише одні страхи. Може, в полоні? Лиш би не загинув… Іще живий! Ми просто не знайшли… Шукають батько, мати і дружина Шукають друзі — не знаходять всі. Уже весна. Квітує квітом квітень. Іван Зубков в Деражні. Люд стоїть. Схиливши голови і сльози ніде діти, А захисник наш у труні лежить. Не знав своєї долі він, відважний, Та лишиться у пам'яті людей. В сорок один. В бою безстрашнім Хоча загинув, та Героєм ставСвітлана Литвин
- Іванові Зубкову. Ну що сказать — слова, напевно, зайві… Віршів не треба і поем. Тече сльоза у тишині печальній, І біль застиг у горлі тягарем. Стояли за свободу на Майдані, Хотіли всі ми кращого життя. Пліч-о-пліч ми, здавалось, нездоланні — За Україну, світле майбуття! Потім війна… Пішов у перші лави На захист миру, на загин орді. Та небо градом на ті плечі впало, Землею вкрило мрії золоті… Перемоги хотів, палаючи душею, І ось удома ти… О, як душа болить! І захід сонця за кривавою межею, І погляд із полону сірих плит… Немає слів… Ти знаєш, як нам важко… І всі слова не вимовить журба… Ми втратили героя, діти ж твої — батька. А Україна все-таки живаНаталя Мондра
- Від зведеного загону «ЗЕНІТ» та особового складу учасників бойових дій 96-ї ЗРБр, колективів Київської обласної та Броваської філій Української асоціації інвалідів АТО
- Від Андрія Музики
Публікації
Ще не додано