Прокуратов Максим Борисович (Мега)
30 липня 1977 – 26 серпня 2014Запорізька обл. – Донецька обл.

Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Максим виріс у багатодітній родині, в 4-річному віці втратив батька. Хоч як було складно хлопцю торувати життєвий шлях — на ньому чимало здобутків. Так, Максим став високопрофесійним водієм, у посвідченні якого були відкриті всі категорії. Ще у квітні, прагнучи захищати рідне місто, він записався до запорізької самооборони, протягом майже двох місяців чергував на блокпості на нікопольському напрямку. «Дуже спокійна, виважена, порядна людина…», — таким він запам'ятався друзям-«самооборонівцям». Потім, розуміючи, що доля країни вирішується не лише в Запоріжжі, Максим Борисович став до лав резервістів батальйону «Донбас», обійнявши посаду в автомобільному відділенні взводу матеріально-технічного забезпечення та отримавши позивний Мега. Під час запеклих боїв за Іловайськ унаслідок ворожих обстрілів у підрозділі вціліла лише одна вантажівка — солдата резерву Прокуратова. Упродовж кількох днів на своєму «Уралі» безстрашний водій за кілька десятків кілометрів, прориваючись ґрунтовими шляхами під вогнем противника, доставляв на передову для своїх однополчан життєво необхідні вантажі: боєприпаси та харчування. І щоразу, коли він повертався до побратимів із чергового небезпечного рейсу, вони бачили на його обличчі життєрадісну усмішку, що свідчила про зневагу до ворога — мовляв, хоч як у нього стрілятимуть, він все одно зуміє проскочити! На жаль, його везіння вичерпалося 26 серпня в Іловайську, вже коли замкнулось оточення навколо міста — життя Меги обірвав вибух ворожої міни… Менш ніж за місяць до того, 30 липня, Максим Борисович відзначив 37-річчя. Земляки-«самооборонівці» змогли розшукати його тіло в моргу Волновахи й повернути солдата додому. Його проводжали в останню путь від майданчика перед будівлею Запорізької облдержадміністрації, де розташовано штаб самооборони. Після траурного мітингу, в якому разом із рідними та близькими, друзями та бойовими побратимами взяли участь керівники області й міста, чимало пересічних городян, хоробрий воїн знайшов вічний спочинок на Правобережному кладовищі Запоріжжя.Військова служба
Солдат, Старший водійБатальйон територіальної оборони Донецької області «Донбас»- Іщук Володимир (Кущ)
- Пасічник Олександр
- Савченко Василь (Вася)
- Савчук Андрій (Итальянец)
- Хорольський Антон (Хохол)
Іщук Володимир Степанович (Кущ)Пасічник Олександр ВалерійовичСавченко Василь Іванович (Вася)Савчук Андрій Вікторович (Итальянец)Хорольський Антон Петрович (Хохол)Загинув 26 серпня 2014 р. під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками контрольно-спостережного пункту, який розташовувався в середній школі № 14 м. Іловайськ Донецької області.- м. Запоріжжя, Правобережне кладовище
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
- Сьогодні в Україні чорний день… В домівках у героїв ллються сльози, Та повернути їх ніхто не в змозі – Сьогодні в Україні чорний день. Помолимось усі за їхні душі. Поставимо в церквах за них свічки; Чоловіки, батьки, сини та друзі За рідну землю в небі полягли. А завтра буде помста по заслузі! За кожну краплю материнської сльози, За дикий біль, що розриває душу, За кожну цятку української землі… Дорош Н. ВВід побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки
Публікації
Ще не додано