Стасів Михайло Ярославович

Михайло Стасів — лікар-хірург, ветеран війни в Афганістані, ветеран російсько-української війни, майор медичної служби, військовий медик-доброволець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Михайло Стасів народився 21 листопада 1968 р. у с. Гайворонка Теребовлянського району Тернопільської області. Після закінчення місцевої школи у 1983 р. продовжив свою освіту в Бучацькому радгоспі-технікумі. Учасник бойових дій в Афганістані. Жахіття афганської війни змінили погляди Михайла на життя та відкрили бажання допомагати людям у його збереженні. У 1989 р. він стає слухачем підготовчого відділення Тернопільського державного медичного інституту (нині Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського), у 1996 р. успішно його закінчує. Роки навчання в медінституті у поєднанні з роботою медбратом хірургічного відділення Тернопільської міської лікарні швидкої допомоги гартують його дух і впевненість, що йде правильною дорогою. Після закінчення у 1996 р. Тернопільського медінституту працював на посадах лікаря-хірурга, завідувача хірургічного відділення, заступника головного лікаря Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги. Із 2013 р. працював заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ТМКЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги». Трагічні події в державі, війна на Сході України не залишили Михайла байдужим спостерігачем. У серпні 2014 р. він пішов добровольцем у ЗСУ. Проходив військову службу з 11 серпня 2014 р. по 12 вересня 2015 р. на посаді старшого ординатора медичної роти 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Брав безпосередню участь в російсько-українській війні: з 3 вересня 2014 р. по 14 жовтня 2014 р. — у м. Попасна Луганської області, з 15 жовтня 2014 р. по 25 лютого 2015 р. — у с. Луганське Донецької області (район Дебальцівського плацдарму), з 20 травня 2015 р. по 12 вересня 2015 р. — у Станично-Луганському районі Луганської області. Вирушаючи на війну, мріяв врятувати бодай одне життя, натомість вберіг сотні. Михайло Стасів — учасник боїв за м. Дебальцеве Донецької області. Виконуючи свій професійний обов'язок, неодноразово рятував життя поранених військовослужбовців у польових умовах під шквальним вогнем і постійними обстрілами, наражаючи на небезпеку власне життя, проявляючи неабияку мужність, героїзм і відвагу. Часто проводив військово-лікарську евакуацію. Нерідко, перебуваючи під ворожими кулями і снарядами, немов «народжений у сорочці», виходив живим та неушкодженим, беручи з собою поранених. До обстрілу з «Градів» операційного блоку допомагав оперувати поранених у Світлодарській лікарні. 25 січня 2015 р. проводив евакуацію поранених під час бою за опорний пункт українських військових «Валєра» (висота 307.5) поблизу с. Санжарівка Артемівського (нині Бахмутського) району Донецької області в районі боїв за м. Дебальцеве. Був серед перших медиків, яким довелося налагоджувати лікарську хірургічно-реанімаційну роботу в зоні проведення бойових дій. Під с. Станиця Луганська багато допомагав цивільним. 25 лютого 2015 р. уперше за понад пів року приїхав додому в короткочасну відпустку. Втомленим, посивілим, схудлим, проте щасливим, що йому вдалося зробити те, заради чого пішов на війну — зберегти здоров'я та життя захисників України. 13 місяців своєю професійною майстерністю і відвагою рятував життя українських бійців. Живим повернувся з фронту, але війна і те, що довелось пережити там, наздогнали його вже вдома — Михайло Стасів помер 1 квітня 2016 р. у віці 47 років через раптову зупинку серця внаслідок гострого інфаркту. Заключення військово-лікарської комісії Західного регіону від 13 липня 2016 р.: «Захворювання і причина смерті, так, пов'язані з захистом Батьківщини». Михайло Стасів є переможцем громадського проєкту «Перший народний праймеріз 2015» 100 кращих тернополян 2015. Нагороджений орденом «Честь і Слава», медаллю «Захисникам Вітчизни», відзнакою «За мужність та милосердя», відзнакою Тернопільської міської ради. Посмертно нагороджений відзнакою «За заслуги», званням «Почесний громадянин Тернополя», орденом «За спасіння життя». Похований на алеї Героїв Микулинецького кладовища в Тернополі.