Суховієнко Микола Іванович (Вєтєр)

52-річний сержант Микола Суховієнко (позивний Вітер) загинув 16 травня 2023 р. під час бою за м. Вугледар на Донеччині. На бойовій машині вивозив побратимів. Коли вони висадились, а він розвертався, почався ворожий артилерійський обстріл. Машину кинуло на фугасні міни, внаслідок підриву на яких боєць дістав смертельні поранення. Микола народився у с. Шепелівка Полтавської області. Здобув середню освіту в Глобинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 1. Із 2004 р. був мешканцем с. Весела Долина Полтавської області. У мирному житті працював комбайнером, водієм, а згодом відкрив меблевий бізнес. У 2014–2019 рр. чоловік брав участь в АТО / ООС. Воював на Донеччині, пройшов Дебальцеве, Волноваху, Авдіївку, Старогнатівку, Донецький аеропорт. Мужність і відвагу Микола проявив у боях, що велися в районі Авдіївки й Донецького аеропорту в 2014 р. Тоді він був у складі 72-ї ОМБр. Саме Микола закріпив державний прапор України на будівлі за 70 метрів від позицій противника. На цей сміливий вчинок йому знадобилось понад 4 години. Поповзом, розміновуючи ворожі «сюрпризи», він дістався до рибацького будиночка і встановив там прапор. Далі боєць був переведений у 24-ту ОМБр. У 2018 р. дістав осколкове поранення шиї. Того ж року його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Захиснику Вітчизни». У березні 2019 р. через інвалідність він був змушений залишити військову службу. 24 лютого 2022 р. Микола як ветеран не залишився осторонь та знову взяв до рук зброю. Чоловік повернувся до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців та вирушив на фронт. Обіймав посаду заступника командира бойової машини. «Мій тато — справжній Герой України. Його подвиг та безкорислива самопожертва заслуговують на найвищу відзнаку та вшанування», — зазначила Лілія Линник. Поховали героя у с. Весела Долина на Полтавщині. Вдома на Миколу чекали дружина, син, донька і двоє онуків.