Афанас Олег (Афоня)

Киянин. Старший солдат, снайпер-розвідник у складі 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 23 квітня 2016 р. під Авдіївкою, виконуючи розвідзавдання. Олег Афанас народився 7 жовтня 1991 р. у м. Сороки, Молдова. Спочатку з родиною жив у м. Васількеу, пізніше жив і зростав у рідному будинку бабусі у с. Христич. З дитинства був здібний до навчання, особливо до точних наук. Завжди мав хист та бажання дізнаватися нове, відкривати для себе раніше непізнані цікаві знання у галузі математики, інформатики. Змалечку був активний, життєрадісний, сумлінний, чуйний, кмітливий, відповідальний, допомагав батькам та бабусі по господарству, мав гарну фізичну підготовку. Цікавився мотоциклами, автомобілями, комп'ютерами, любив електронну музику, відпочинок на природі. У 2002 р. разом із мамою і братом переїхав жити до Києва. Тут був зарахований із братом до середньої загальноосвітньої школи № 12. У 2009 р. вступив до Європейського університету на факультет інформаційних систем та комп'ютерних технологій. 8 вересня 2014 р. став до лав батальйону УНСО у складі 54-го розвідбату. Своє рішення не обговорював із родиною. Перш ніж стати добровольцем, екіпірував себе за власні ж кошти. Розумів, що в цій справі дрібниць немає. Із 8 вересня 2014 р. проходив перші 2 місяці тренувань та навчання на новоград-волинському полігоні Житомирської області. У жовтні того ж року вступив до лав новоствореної на той час 81-ї окремої аеромобільної десантно-штурмової бригади, обійняв посаду снайпера 1-го відділення 2-го взводу розвідувальної роти. Проходив активну підготовку і вже з 12 січня 2015 р. брав безпосередню участь в обороні Донецького аеропорту. «Він мав збалансовану нервову систему, був снайпером від Бога. У цій справі треба враховувати багато чинників й зберігати спокій, щоб виконати завдання й не нашкодити собі та своєму підрозділу. Олег був таким. Не пив, не курив. Був дуже обережним, мав тяму і мав «нюх». Був стриманий, відповідальний, мав аналітичний роздум і золоті руки», — розповів вітчим військовослужбовця Євген Богдан. Олег підписав контракт до закінчення особливого періоду. «Від нього нічого не можна було добитися. Але якось мені вдалося з'ясувати, де він ходив. Це були такі місця, такі завдання, що волосся стає дибки. Вони тижнями сиділи в тилу ворога, про них навіть забували у штабі. Знищували мінометні розрахунки ворога. У Тельмановому ліквідували терориста Чечена і трьох російських військових. Цю інформацію я дізнавався по крихтах, а то й випадково. Олег ходив по той бік життя — така робота розвідника». Зі службової характеристики: «За час проходження служби на посаді зарекомендував себе тільки з позитивного боку як грамотний, старанний та дисциплінований солдат. Зі спеціальної підготовки мав добрі та відмінні оцінки. Постійно працював над удосконаленням своїх військових знань та підготовки. Добре знав та виконував вимоги керівних документів. Своєю діяльністю постійно підтримував бойову готовність підпорядкованого підрозділу на високому рівні та надавав якісну фахову підготовку іншим підрозділам частини. У районах виконання бойових завдань його групою було облаштовано більше десятка спостережних та вогневих точок, які до цього часу слугують надійною обороною переднього краю від несподіваних дій противника. Велика кількість мінних та інженерних загороджень була ліквідована розвідником під час обстеження лісових районів у «сірих» зонах, на місцях виконання завдань. Завдяки його корегуванню артилерійські підрозділи з легкістю знищили декілька ворожих опорних пунктів та завдали непоправних втрат особовому складу противника. Дві атаки дозорних груп у районі Донецького аеропорту було успішно відбито завдяки вдалим діям під командуванням старшого солдата. Постійно залучався до проведення розвідувальних операцій в тилу супротивника. Неодноразово призначався старшим групи. Завдяки високій професійній підготовці майстерно керував групою в тилу противника, було здобуто багато цінної інформації, проведено заходи щодо боротьби з ДРГ противника». Навесні 2016 р. Олега було направлено в школу снайперів на житомирський полігон. У цей час щовихідних бачився з родиною. Маючи великий військовий досвід і природні здібності, закінчив школу з відзнакою. Отримав пропозицію залишитися інструктором. «Але Олег не лишав роботу незавершеною. Повернувся в авдіївську промку, щоб підготувати підрозділ до виведення і позиції для наступників. Авдіївка — дуже «щільна» територія, там часом відстань до сепарів становить 100 метрів», — розповів Євген Богдан. Олег Афанас загинув 23 квітня 2016 р. близько 8.00 внаслідок підриву на осколковій протипіхотній міні (МОН-50), встановленій на розтяжці, прикривши своїм тілом товаришів від поранення. О 14.00 того ж дня підрозділ Олега вивели із зони бойових дій. У журбі залишилися батьки, брат та наречена. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.