Тарахкало Олег Леонідович (ТОЛ)

Олег Леонідович Тарахкало народився 4 червня 1976 року у с. Красносілці Бершадського району (нині – Бершадської міської громади Гайсинського району) Вінницької області УРСР СРСР, у родині військовослужбовця та виховательки дитячого садка. 

Закінчив Красносільську середню школу, в юності займався гирьовим спортом (будучи курсантом, брав участь у змаганнях, здобув звання кандидата у майстри спорту та виконав нормативи майстра спорту). 

У 1993–1997 рр. навчався в Одеському інституті сухопутних військ (нині Військова академія, м. Одеса), після випуску проходив військову службу у механізованому і танковому підрозділах 128-ї механізованої дивізії (нині 128-а окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада ЗСУ), дислокованих у м. Береговому Закарпатської області. 2000-го, як заступник командира роти з бойової підготовки, брав участь у створенні українсько-польського миротворчого батальйону (POLUKRBAT), готуючи особовий склад до виконання миротворчих завдань в Косові у складі військового контингенту НАТО (KFOR). 

2003 року звільнився у запас, потому закінчив Університет економіки і права «Крок» (м. Київ) та Університет митної справи та фінансів (м. Дніпро). 

У 2005–2020 рр. (з перервами) працював у Київській митниці Державної митної служби України старшим інспектором, головним державним інспектором відділу запобігання та протидії контрабанді наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення. 

Учасник Революції Гідності. 

Від серпня 2014 — призваний (як доброволець) на військову службу за мобілізацією, учасник Антитерористичної операції на Сході України. Обіймав посаду командира роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення 40-го полку Національної гвардії України (м. Вінниця). 

У жовтні 2014-го рота НГУ під командуванням О. Тарахкала разом із підрозділом 80-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ несла службу на блокпості № 32 на трасі Лисичанськ — Луганськ (неподалік с. Сміле Луганської обл.), який з 13 по 28 жовтня перебував у повному оточенні ворога. У одному з боїв дістав тяжкі осколкові поранення (один осколок залишився у грудній клітці) та був евакуйований, згодом усі його підлеглі вийшли з оточення живими. Пройшов лікування, йому була встановлена інвалідність 2-ї групи. 

25 березня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Після демобілізації продовжував працювати на відповідальних посадах у Київській митниці, отримав спеціальне звання радника митної служби III рангу. 2020 року звільнився та вийшов на пенсію. 

Брав участь у організації зустрічей однополчан-ветеранів АТО.