Бачинський Олександр Сергійович (Пєчкін)

На пошанування Сашка Бачинського Вже помер із Красилівки Саша, Вже душа його в Рай відійшла, Вже розбилась страждань його чаша, Життя в нього війна відняла. В чотирнадцятім став він до бою. За Вітчизну пішов воювать З терористів проклятих ордою, Україну щоб їм не віддать. Йому орден «За мужність» вручили, Бо Герой — наш Бачинський земляк. У бою вороги не убили, Залишився ще жити солдат. Та солдата поранило сильно, Довго він у шпиталі лежав. Він хотів, щоб жили ми всі вільно, «Жити!» — в серці він мрію плекав. Мріяв Саша піднятись на ноги І пожити для діток своїх, Та забрав його Бог у дорогу, Де багато солдатів таких. Тих солдатів, що вже не вернути У свій дім, у родину свою. Їх ніколи не можна забути, Бо загинули в лютім бою. Спіть, солдати, у вічнім мовчанні, Брата Сашу до себе прийміть. Що до Бога пішов так зарання, Його, діти і рідні, простіть. Вся родина твоя нині плаче, Все село плаче рідне твоє. Не забудем тебе, наш земляче, Взяли образ твій в серце своє