Logo site

Напрягло Роман Дмитрович (Ріо)

14 лютого 1997 – 26 лютого 2017
Донецька обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
МатросМатрос
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

    • Біографія

      Після закінчення школи у 2012 р. вступив до Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету, навчався за спеціальністю «Конструювання, виготовлення та технічне обслуговування виробів електронної техніки». Брав активну участь у житті громади рідного міста. Під час окупації Слов'янська 17-річний хлопець малював синьо-жовті прапори на стінах, у 2014 р. приєднався до націоналістичного руху, з 2015 р. долучився до ВГО «Сокіл» і почав розбудову слов'янського осередку. Добровольцем їздив на фронт у складі «Карпатської Січі», воював у районі Донецького аеропорту, підтримував військо й як волонтер. У липні 2016 р. вступив на контрактну службу до морської піхоти.

    • Військова служба

      Матрос, Гранатометник
      503 окремий батальйон морської піхоти
      Помер 26 лютого 2017 р. під час медичної евакуації до шпиталю від поранення, отриманого внаслідок пострілу снайпера на позиції підрозділу в районі с. Пікузи Волноваського району Донецької області.

    • Місце поховання

      Невстановлене кладовище м. Слов'янськ (Краматорський р-н., Донецька обл.)

    • Фото і відео

    • Україна пам'ятає

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      • Від Морпіха
      • Від ДШР 503 ОБМП
      • Копали ми з друзякой Ріо той окоп, Один навпроти іншого — єднання І дощ завзятим хлопам не указ, Стоїмо у багнюці та копаєм. Він молодий козаче, патріот Таких в ці дні вже геть замало. Коріння всюди заважа, Але ми йдемо упевнено к єднанню. Таким запам'ятався той солдат, Але, на жаль, його немає. Наступний день копав він знов , І тут лиха нечиста сила потягла іншого дебіла, Який пішов дзвонити в повний зріст, Хоча відкрита повністю місцина, Не думаючи зовсім, де він є, Не думаючи, кулю у живіт Від снайпера ворожого схопив він. А наш соколівець, мужній хлоп В мить на поміч побратиму. Так, на жаль, його нема, Куля снайперська у шию, Він спасав, бо він Герой! Справжній подвиг побратима. Будем пам'ятати крізь роки, Будемо гордитися героєм. Бо таких, як він, уже нема, Лицарів української долі!!!
        Ігор Сірко
      • Від Костянтина

    • Публікації

      Ще не додано