Фурик Роман Степанович

За плечима пенсіонера МВС Романа Степановича Фурика було ціле життя — строкова військова служба, робота на заводі, яку він поєднував із заочним навчанням на історичному факультеті Чернівецького державного університету, потім — служба в органах внутрішніх справ, інспекції у справах неповнолітніх, підрозділах карного розшуку та прикарпатського УБОЗу, десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке він дістав у сутичці з озброєним злочинцем. А ще — захоплення спортом: чорний пояс із карате, звання судді національної категорії з мотоциклетного спорту. Пішовши на заслужений відпочинок у 2006 р. із посади оперуповноваженого коломийського ВБОЗу, він казав друзям, що після 20 років роботи в міліції найважливішим для нього є те, що його совість чиста і він може спокійно спати ночами. Із початком Революції гідності Роман Степанович став до лав самооборони Євромайдану, під час однієї з барикадних сутичок дістав поранення в обличчя. А потім одним із перших зголосився піти добровольцем на захист Батьківщини. Через поважний вік він оформлювався на службу до БПСМОП «Миротворець», звідти був відряджений до резервного батальйону Національної гвардії України, якому згодом було присвоєно ім'я полеглого Героя України генерала Кульчицького. Саме у складі цього батальйону Роман Степанович воював під Слов'янськом і Дебальцевим, попри своє звання, виконуючи функції рядового бійця. У жовтні 2014 р. у рідній Коломиї під час короткострокової відпустки йому було вручено нагороду голови Верховної Ради України — іменний годинник. Також Роман був відзначений нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу». Він загинув під час третьої ротації до району АТО, не доживши місяць до свого 52-річчя. Тисячі коломиян зі свічками та прапорами зустрічали кортеж із тілом покійного, а потім взяли участь у заупокійному богослужінні, що відправили в кафедральному соборі Преображення Христового, та у церемонії поховання.